В 1836 г Тарас Шевченко познакомился в летнем саду со своим земляком-художником И.М. Сошенко, который представил его секретарю академии художеств. Познакомил с известными в то время людьми: Венециаловым, Брюловым - художники и Жуковским - поэт.
Сходити до магазину за молоком.
Скласти діалог про щастя пропоную так:
– Привіт, Оленко! Як справи?
- Привіт, Оксанко! Все добре. Вчора дивилась фільм під назвою «1+1» та тепер роздумую над тим, що таке справжнє щастя. Як думаєш?
- Я також дивилась цей фільм. Вважаю, що щастя для кожного своє.
- А що для тебе означає бути щасливою людиною?
- Для мене щастя – це близькі люди поряд, здоров’я всієї моєї родини.
- Мені дуже близькі твої погляди.
- А що означає бути щасливою для тебе?
- Я так само вважаю, що для щастя необхідне здоров’я, відсутність серйозних проблем та особисте щастя кожного з членів родини. Для мене це важливо.
- Мабуть, всі мають такі погляди.
- Я в цьому не впевнена. Декотрі люди вважають, що для щастя їм не вистачає купи грошей. Але я з цим не згодна. А ти?
- Звичайно, гроші – це комфорт. Але головного за них не придбаєш. Тому вони і не є, на мою думку, запорукою щастя.
- Дуже цікава в нас вийшла бесіда. Дякую тобі!
- І тобі дякую, буде над чим помислити. Бувай!
ТАРАС ШЕВЧЕНКО
(1814—1861)
Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 р. в с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (тепер Черкаська область) у родині кріпаків Григорія і Катерини Шевченків. Батько Тарасів був не ТІЛЬКИ добрим хліборобом, він ще й стельмахував та чумакував, до того ж умів читати й писати. Досить пророчим виявився батьків заповіт: "Синові моєму Тарасові зі спадщини після мене нічого не треба. Він не буде людиною абиякою, з його вийде або щось дуже добре, або велике ледащо; для нього спадщина по мені... нічого не значитиме...". Коли Тарасові було два роки, родина переїхала до села Кирилівка (Керелівка). Пізніше Т. Шевченко дуже часто називав своєю батьківщиною саме Кирилівку, говорив, що тут він і народився (про себе, малого, і про батьківську хату в Кирилівці Шевченко згадував у повісті "Княгиня").
У 1822 р. батько віддав сина в науку до дяка, а наступного року померла мати Тараса.
Батько одружився вдруге з Терещенчихою, яка мала трьох своїх дітей. З того часу в родині точилися постійні сварки між батьком і мачухою, між дітьми.
Після смерті батька мачуха вижила пасинка з батьківської оселі, і Тарас жив у кирилівського дяка-п'яниці Петра Богорського. У 1829 р. Тарас став служником-козачком пана Енгельгардта, згодом переїхав з ним до Петербурга. У 1832р. пан віддав Шевченка до живописних справ цехового майстра Ширяева (здібності до малярства виявилися в Тараса дуже рано: ще змалку крейда й вуглинка були для нього неабиякою радістю, а прагнучи стати художником, хлопець побував у трьох церковних малярів. Проте жоден з них не виявив у хлопця таланту). Хоч від жорстокого маляра Тарасові не раз діставалося, але він терпів задля омріяного мистецтва. Хлопець чимало малював з натури. Одного разу, перемальовуючи статуї в Літньому саду, Шевченко зустрів земляка — художника І. Сошенка, який познайомив його з видатними діячами російської й української культур (К. Брюлловим, В. Григоровичем, Оі Венеціановим, В. Жуковським, Є. Іребінкою).
Чи прийшла осінь у золоті городи?
