Допоможіть зробити фонетичну транскрипцію слів .Учень,рідної,памятай,шия,ячмінь,якщо,лінія,яєць,вщерть,якоїсь,працював,устає.
Наталья124 [18.9K]
[учен'],[р'іднойі],[памйатай],[шийа],[айкщо],[л'ін'ія],[яйец'],[вщерт'],[айкойіс'],[прац'ював],[устайе]
Як я перемагаю свою лінь.
Я переконаний, що лінь - загальна проблема, яка рано чи пізно настигає ледь не кожного з нас. І перемога в цій боротьбі дається ой як не легко.
Мені, наприклад, іноді нестерпно важко буває рано-вранці залишити власне ліжко! Ну як з цим боротися? Хоча є один спосіб: я мотивую себе тим, що сьогодні мене чекає купа цікавих зустрічей, приголомшливих новин, важливих справ. Найголовніше - умовити себе в тому, що сьогодні все буде ду-у-у-же приємно, корисно і весело.
Іноді мені вкрай необхідно виконати якусь нудну, одноманітну роботу, яка здається просто каторгою; тоді я обіцяю собі якогось подарунка, нагороди за її виконання.
Так я намагаюся перемогти свою лінь, і мені б хотілося не залишатися переможеним нею.
Кожен із нас повинен знати історію свого народу, своєї держави. Освічена людина завжди розуміє, що без минулого немає сучасного, без традиційного немає нового, без колишнього немає теперішнього. Для народу його історія – це не просто минуле, це його душа. Хто з нас, не знаючи історії, зможе пояснити, чому українці так шанують землю, а працю на ній називають священною; чому вінок і писанка мають таке глибоке символічне значення для нашої культури; чому наша мова послуговується літерою «ї», якої немає в жодній іншій мові світу? Той, хто не знає національної історії, ніколи не зможе зрозуміти свого народу й діяти на його благо.Майбутнє. В цьому слові є своя неприхована таємничість. Кожен із нас проживає своє життя так, як вважає за потрібне, але все ж таки усвідомлює – без минулого немає майбутнього. А що ж для нас є минулим? Славне буття наших пращурів, закрита і понівечена наша історія за часів радянської влади чи, може, не така вже далека історія нашої незалежної держави? Що з цього ми маємо пам’ятати і чи мусимо?
Наша пам’ять – дивовижний інструмент. Дещо ми забуваємо майже одразу, а дещо впивається в нашу душу настільки глибоко, що позабути це здається неможливим. Ми кажемо: «я не забуду цього ніколи» насправді не знаючи, чи не зітре якась майбутня подія попередньої. І не тому, що людина така забудькувата істота, а тому що тут спрацьовує одвічний закон: ми віримо лиш у те, в що хочемо вірити; ми пам’ятаємо лише те, що хочемо пам’ятати. І нема тут несправедливості, не звинуватиш тут когось у байдужості – є лише людська пам’ять, яка не може тримати у собі все, як не крути. Нам легше забути, ніж пам’ятати.
Наше минуле – це досвід. Досвід, який ти переймаєш у своїх батьків, дідів, у свого народу. І якби ми не мали цього досвіду, то чи змогли б жити без помилок? Хіба таке можливо? Ні. Не були б зроблені тисячі відкриттів, бо вчені-сучасники не мали б інформації від своїх попередників, ми б не мали звичаїв, традицій, менталітету, форм поведінки... Ми б не мали історії! А як писав О. Довженко: «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців».
Ми живемо у непростий час. В час, коли гроші важливіші за моральні цінності, коли аморальність стає нормою життя. І, здається, ніщо не може зупинити цього руйнівного колеса. Про яку пам’ять славного минулого можна казати, якщо ми забуваємо очевидні речі: любов до Батьківщини, пошану до старших, цінність і красу рідної мови... Сьогоднішня молодь, як приклад, не знає і не хоче знати історію держави, у якій живе. Таке враження, ніби сучасні юнаки і дівчата переконані в тому, що теперішнє це не запорука минулого, а просто те, що приходить само по собі.
Можна знайти й більш приземистий приклад: людина, яка втратила пам’ять внаслідок шоку або автомобільної аварії. Перше, що вона пам’ятає – біла стеля лікарняної палати, а далі – пустота... І про яку вже історію можна казати, якщо ти не пам’ятаєш навіть власного імені. І як жити далі? Починати все з нуля дуже непросто, адже, можливо, хтось чекає на тебе, а ти лиш скажеш: «Я все забув...» Це страшно. Думаю, така людина хоче повернути свою пам’ять будь-що, бо кожен спогад є для неї ще одним кроком на стежині до майбутнього.
Пропоную скласти п'ять таких речень та визначити їх частини мови:
1. Я (займ.) дуже (прислівн.) люблю (дієсл.) займатися (дієсл.) спортом (іменник).
2. По (прийм.) стелі (ім.) несподівано (прислівн.) проповз (дієсл.)павук (ім.).
3. Тарас (ім.) Шевченко (ім.) є (дієсл.) дуже (прислівн.)визначною (прикм.) постаттю (ім.) в (прийм) українській (прикм.) літературі (ім).
4. Настала (дієсл.) осінь (ім.) та (спол.) розфарбувала (дієсл.) все (підсил.ч.) навколо (присл.) у (прийм.) своє (займ.) улюблені (прикм.) кольори (ім): жовтий (прикм.), червоний (прикм.), багряний (прикм).
5. Мені (займ.)здається (дієсл.), що (спол.)сьогодні (присл.) буде (дієсл.) спека(ім.).