Настала осінь. У лісі на просторій галявині, прив'яла травичка, притихли берізка, тільки інколи холодний осінній вітер похитував її . Падає тихим танцем до долу пожовкле листя. Дощові краплини як сльози додають на землю. На галявині панує тиша, не чути птахів,веселих комах, усе завмерло.Інколи чути тихий хелест осіннього листя. Лише стукаче дятел і стрекоче сорока-білобока
Нещастя завжди приходить неочікувано. Не щастя, а лихо чекає його в майбутньому.
Про хлопця ходила нестача, що совість його нечиста. Не слава, а зневага допомогли їй стати сильнішою.
Неправда - горе для дружби. Не правда, а брехня, що сльозами горю не допоможеш.
Високий-превисокий чол. рід
Сонячний- сонце середній рід
мелодійний- мелодія жіночий
верхній- приверховий чоловічий
◦Природа одному мати, другому — мачуха.
◦Заступи природу дверима, то вона тобі вікном ввійде.
◦На небо не скочиш, а в землю не закопаєшся.
◦Не можна на небо злізти та через голову штанів скинути.
◦Нема тієї драбини, щоб до неба дістала.
◦Рада б мати до дітей небо прихилити та зорями вкрити.
◦Чисте небо не боїться ні блискавки, ні грому.
◦Як небесна височина, так морська глибина.
◦За рідною землею і в небі скучно.
◦Високі гори мають глибокі доли.
◦Де високі гори, там глибокі доли.
◦Нема гори без долини.
◦З гори не треба пхати — само піде.
◦Гора з горою не сходиться.
◦Гора народила мишу.
◦З гори вскач, а на гору хоч плач.
◦І за горами люди живуть.
◦Поле має вуха, а ліс очі.
◦Поле бачить, а ліс чує.
◦Дай полю гною - дасть хліба вволю.
◦Поля, що й курці лапкою нема де ступити.
◦Там того поля на заячий скік.
◦Хто полю годить, тому жито родить.
◦Як листя жовтіє, то поле смутніє.
Пора до двора: сходить місяць і зоря.
◦Рада б зірка зійти — чорна хмара заступає.
◦Чим темніша ніч, тим ясніші зорі.
◦З неба зорі хвата, а під носом не бачить.
◦Зорі з неба здіймає.
◦Тільки зірок з неба не знімає.
◦Аби на мене місяць світив, а зорі як схочуть.
◦Аби на мене місяць світив, а зорі будуть.
◦Гріло б ясне сонце, а місяць як хоче.
◦Гарно і при місяцю, коли сонця немає.
◦Кому місяць світить, тому і зорі всміхаються.
◦Світить місяць, та не гріє, тільки в бога хліб їсть.
◦Місяць — козацьке сонце.
◦Місяць — батько, звізда — мати, сонце — їх дитятко.
◦Молодий місяць не всю ніч світить.
Сонце гріє, сонце сяє — вся природа воскресає.
◦Після дощу і сонце засяє.
◦Не все ж і хмуриться, колись і виясниться.
◦Зимове сонце, як мачушине серце: світить, та не гріє.
Львова,урагану,інституту,бункера,
метро, магазину,мільйона,Дністра,поїзда
,розвитку,жанру,тенісу,гопака,
серпня,напою.