БЫЛИНА – фольклорная эпическая песня, жанр, характерный для русской традиции. Основой сюжета былины является какое-либо героическое событие, либо примечательный эпизод русской истории (отсюда народное название былины – «старина», «старинушка», подразумевающее, что действие, о котором идет речь, имело место в прошлом).
<em>В.Астафьев "Стрижонок Скрип"</em>
<em> План:</em>
1)Рождение Скрипа.
2)Взбучка от мамы.
3)"Тиу" и атака врагов.
4)Гибель мамы-стрижихи.
5)Забота вожака о сиротах.
6)Скрип научился летать.
7)Новая норка.
8)Призыв к перелёту.
9)До скорого свидания,Скрип.
Ассоль – головна героїня повісті «Пурпурові вітрила». Ассоль – це дівчина, чия мрія стала дійсністю. Ассоль рано втратила матір, і її виховав батько – суворий і замкнутий Лонгрен. Односельці їх цуралися, так як за версією власника таверни Лонгрен був жорстоким і безсердечним. Він не врятував його, коли того відносило в море. А те, що через нього померла Мері, мати Ассоль, власник таверни промовчав. З тих пір Ассоль та її батька в селі недолюблювали, їх уникали. Крім того, Ассоль вважали несповна розуму після її розповіді про зустріч з чарівником, який обіцяв, що за нею колись приїде відважний принц на кораблі з червоними вітрилами. За це її називали не інакше, як «корабельна Ассоль». За вдачею це була дівчина з багатою уявою і добрим серцем. Вона могла говорити з деревами та чагарниками, як живими, піклуватися про братів менших, і щиро мріяти. Коли вона підросла, то стала справжньою красунею. Все що Ассоль надягала, здавалося новим і чарівним. Її обличчя було по-дитячому наївним і променистим. Вона ні на мить не забувала про свою мрію і часто її уявляла. Навіть Лонгрен думав, що пройде час, і вона забуде слова казкаря Егля. Уміння самозабутньо мріяти і ігнорувати злі глузування оточуючих пішли дівчині на користь. У її житті, насправді, з’явився хтось особливий, надів на її палець кільце, поки вона спала. Після цього, вона ще більше впевнилася в тому, що «він» скоро з’явиться в її житті. Незабаром в селі Каперни з’явився той самий корабель з червоними вітрилами, а з ним і Артур Грей – капітан корабля, відважний моряк, благородна людина, який почув історію про Ассоль і втілив її в реальність.
Утром, Петя, по дороге в школу нашёл ветку вербы. Листочки её почти подсохли, ему стало жалко веточку. Он принёс её в класс и поставил в вазу. Благодарна веточка помахала листочками. Первый урок был история, Пете очень нравился этот урок, он всегда мечтал попасть в эпоху Петра, побыть гардемарином. Побывать в других странах. Стать мушкетёром. Он постоянно мечтал. И тут случилось чудо. Всё загремело. Стены разошлись и весь класс оказался во дворце. Они Попали на бал, в честь дня рождения Петра. Весь класс и учительница были в восторге от такого путешествия. Утром Пётр пришёл в школу и поменял воду у волшебной веточки.
