1) Центральное положение Евгения Васильевича Базарова можно объеснить так: Базаров - герой со сложеным, противоречивым характером, материалист, естествоиспытатель, стремлящийся всё проверить опытным путём. Держит на лекаря, как его отец (Василий Иванович Базаров) тем самым изучая биологию. Базаров личность не стоящая на месте, а стремлящаяся всё узнать. На протяжении всего романа Базаров является главным героем, есть пару глав, где его Тургенев не затрагивает.
Хіба у Всесвіті найкращий твір – не ми?
В очах у розуму зіниця й зір – не ми?
Це коло Всесвіту скидається на перстень,
А камінь, що горить ясніш од зір, – це ми
Омар Хайям
Поет – це Божий посланець, який наповнює моральним сенсом усе навкруги, освітлює своїм сяйвом серця і, “ як янгол позначає двері тих, хто буде врятований, легким дотиком торкається душі людини, допомагаючи їй усвідомити вічність ”. Пройшовши у своїй творчості шлях до прижиттєвого визнання, Вільям Шекспір здобув собі репутацію і славу найвідомішого у світі драматурга.
Уперше знаменита трагедія одного з найяскравіших представників епохи Відродження – великого гуманіста Вільяма Шекспіра – була поставлена на сцені королівського театру 1595 року. Це було 416 років тому. Навіть не віриться, що пройшли століття, а “ сумна повість ” понині змушує тріпотіти серця, продовжує хвилювати чистотою почуттів і красою душевних порухів. У чому секрет Вільяма Шекспіра? Як йому вдалося створити трагедію, над якою не власний ні час, ні людина, ні сучасний гіперактивний ритм життя – ніхто.
У чому секрет? Що знав відомий англієць епохи Відродження? Чи існує код Вільяма Шекспіра? Думаю, що секрет – у любові, вічній і непроминущій цінності людського життя. І драматург прекрасно це знав і твердо вірив у живучість своїх образів, якби цього не було, його літературні герої не мали б такого довгого життя.
А код Вільяма Шекспіра, таємний знак його безсмертних героїв – відкриття світу та людини, прагнення до пізнання всього, що пов’язане з людиною, пошуки шляхів до щастя та гармонії, віра в життя.
Перегортаю сторінки улюбленого твору Вільяма Шекспіра – трагедії великого людського почуття, що зіткнулося з нелюдським світом. На думку приходять слова нашої сучасниці, відомої української поетеси
Былина "Вольга и Микула"относится к новгородскому циклубылин. Уже первые исследователи обратили внимание на острое социальное звучание былины, где образ крестьянина-пахаря Микулы Селяниновича явно противопоставлен образу князя Вольги Святославича, племянника киевского князя Владимира. Вместе с тем были высказаны и другие предположения, по которым в былине воссозданы образы не просто крестьянина и князя, а двух языческих богов: бога земледелия – Микулы и бога охоты – Вольги. Такова трактовка известного ученого-мифолога XIX века Ореста Миллера, видевшего в Микуле Селяниновиче "покровителя земледелия на Руси".1 Тогда же Всеволод Миллер обратил внимание на бытовые черты в былине, отражающие особенности земледельческого труда на севере:
Орет в поле ратай, понукивает, Сошка у ратая поскрипывает, Омешики по камешкам почеркивают, То коренья, каменья вывертывает, Да великие он каменья все в борозду валит.