Петро Могила – визначний релігійний і культурний діяч, богослов і мислитель першої половини XVII ст., який свою діяльність скеровував на уніфікацію і зближення християнських церков в Україні, зміцнення православ’я через заснування шкіл, колегії, друкарень, бібліотек, систематизацію і піднесення освіти, моральності, дисципліни, організації кліру, єдиних правил церковного життя, догматичного вчення і розроблення чину богослужб.
Його діяльність зумовлювалася відсутністю української державності й колоніальною політикою правлячих кіл Речі Посполитої, тому першочерговість завдання ґрунтувалася на відстоюванні прав православних українців на вільний розвиток власної мови, культури, традицій, самобутності. Будучи високоосвіченою духовною особою, Петро Могила значно розширив сферу використання тогочасної української мови у книгодрукуванні, богослужбах, перекладах, готував українські видання Біблії.
Миф о троянском коне<span>Солдаты и вожди, которым надоела затянувшаяся Троянская война, с радостью приветствовали предложение Улисса взять город хитростью. Они тайно соорудили колоссального деревянного коня, в чреве которого мог разместиться большой отряд. Основное войско, якобы потерявшее надежду овладеть Троей, погрузилось на корабли, оставив на месте своего лагеря этого коня. Повсюду распространялись слухи, что этот конь — жертва Нептуну. Хитрый раб Синон остался, чтобы убедить троянцев ввести коня в город и поставить его на площади как памятник мужеству горожан.
К нескрываемой радости троянцев, греческий флот уплыл. Но они не знали, что корабли ушли не далеко — они спрятались за островом Тенедос и стали ждать. Все жители Трои вышли из города, окружили коня и стали расспрашивать Синона, почему он остался. Раб стал жаловаться на греков и посоветовал троянцам сохранить в своем городе жертву греков Нептуну.</span>
Пригадайте, який матеріал для письма використовували в давнину. Як книга розповідає про час свого створення?
Відтоді, як людина винайшла письмо, книга стала найкращим способом передання накопичених знань. Таке звичне для нас слово «книга» має давнє походження й означає «те, що пов’язане, скріплене разом». Така назва походить відколи книги існували у вигляді сувоїв папірусу чи пергаменту, іноді завдовжки декілька метрів. Книга завжди поєднує думки, ідеї, погляди її автора з майстерністю художника, друкаря, які створюють її зовнішній вигляд. Тому через зміст книги і через спосіб її виготовлення можна вивчати минуле життя людства у певні історичні періоди.
Упродовж століть книги переписували від руки, зазвичай у монастирях і храмах. Тривала ця копітка праця місяцями, і навіть роками. Книги переплітали в міцні оправи з металевими замками, оздоблювали золотом і сріблом, коштовним камінням і перлами. Тому ціна таких книг була дуже високою: одну книгу можна було обміняти на табун коней або стадо корів.
Київська Русь залишила нам у спадок багато рукописних пам’яток, які є частиною світової культурної спадщини. Насамперед, це тексти Євангелій.
Київські князі всіляко підтримували створення книг. Так, за наказом сина Ярослава Мудрого — Святослава — в XI столітті було упорядковано «Ізборник», у якому містилися релігійні тексти, настанови для князів і портрет сім’ї самого Святослава. «Ізборник» є важливим історичним джерелом, адже з нього ми можемо дізнатися, якими були уявлення русичів про правителя, природу і світ. На думку давніх мудреців, князь мав підтримувати школи та церкви, творити благочинні справи, здійснювати справедливий суд над своїми підданими. Щодо портрету, то він показує нам, яким був Святослав, його дружина та сини.
Окремим видом рукописних книг були літописи, на кшталт «Повісті минулих літ», «Київського літопису».
Що вказує на те, що книги є історичними пам’ятками та витворами мистецтва?

Справжньою окрасою книг стали мініатюри — невеликі за обсягом художні твори в рукописах, книгах, на полотні тощо. Мініатюри відображають біблійні сюжети або сцени з життя людей. Завдяки мініатюрам можна побачити архітектурні споруди, одяг та зброю, речі домашнього вжитку народів, які їх створили.

Чому Остромирове Євангеліє є видатною пам’яткою України
Які події зображено? Що можна дізнатися про життя мешканців Київської Русі з книжкових мініатюр XV—XVI століть?
Ознайомтеся з текстом та ілюстраціями. Розкажіть, чому Остро-мирове Євангеліє вважають дивовижним поєднанням слова та образотворчого мистецтва.
Серед великої кількості середньовічних рукописних книг справжнім шедевром культури Київської Русі є Остромйрове Євангеліє.
Євангеліє було створено в 1056-1057 роках на замовлення новгородського посадника Остромира. Онук билинного Добрині був вправним правителем і хоробрим воїном. Він запросив монаха Григорія, прекрасного художника і талановитого майстра, аби той переписав та проілюстрував Євангеліє.
Остромйрове Євангеліє — доволі велика книга, що має 294 пергаментні аркуші, яскраво ілюстровані орнаментом. Текст написано надзвичайно красивим почерком у дві колонки. Букви не були пов’язані між собою, а слова не відділялися одне від одного. Кожну літеру виписано з особливою ретельністю. Окремі рядки написані розчиненим золотом. Зрозуміло, що замовити таку книгу могла тільки заможна людина.
Євангеліє містить дивовижні мініатюри, що зображують євангелістів Іоанна, Луку та Марка. Святі показані за роботою, поруч з ними — писемне приладдя, книги, сувої, адже вони поширювали Слово Боже серед людей. Недарма саме в Остромировому Євангелії вперше зустрічається слово «книга».
Кожен розділ тексту починається з ініціала — яскраво оздо-бленної великої літери. Учені полічили, що велика літера «В» зустрічається у тексті 135 раз — і жодної однакової!
Знайдіть у зображеннях підтвердження тексту про євангелістів та їхню роботу. Зверніть увагу на оформлення та кольори, які використав художник, складові орнаменту.

Життя книг непередбачуване. Чимало прекрасних творів людства не дійшло до нас, деякі — частково, уривками. На щастя, Ост-ромирове Євангеліє, якому вже майже 1000 років, чудово збереглося. За красою й оригінальністю орнаментів і мініатюр Остромйрове Євангеліє входить до збірки найкращих творів світового мистецтва.
Як Іван Федоров започаткував книгодрукування в Україні
Складіть план розповіді про життя і діяльність Івана Федорова і перекажіть текст за планом.
дешевим і масовим, що прискорило розвиток освіти, науки і культури.
Искать усыпальницу Татанхамона археолог Картер и лорд Карнавон начали в 1916 году. Идея изначально казалась утопичной, поскольку в те годы эта территория была перерыта вдоль и поперёк и считалось, что здесь невозможно найти никаких значительных находок. На поиски гробницы археологи потратили более шести лет, а обнаружили ее там, где ожидали найти меньше всего: перекопав все окрестности, они не тронули лишь небольшой участок, на котором находились хижины древних строителей усыпальниц (интересно, что именно отсюда они и начинали раскопки).Уводящая вниз ступенька была обнаружена египтологами под первой же лачугой. Расчистив лестницу, археологи увидели внизу замурованную дверь – открытие гробницы Тутанхамона состоялось! Случилось это 3 ноября 1922 года. На этом этапе работы в гробнице фараона Тутанхамона были приостановлены: как раз в это время лорд Карнарвон находился в Лондоне. Картер, решив дождаться его, отправив телеграмму, что он нашел искомое, терпеливо ожидал друга в течение трёх недель. Тот приехал с дочерью, леди Эвелин – и 25 ноября 1922 года археологи спустились к гробнице. Ещё не дойдя до двери, египтологи поняли, что грабители гробниц здесь уже побывали (вход не только вскрывали, но и обратно замуровывали и запечатывали). Это подтвердило и тот факт, что размуровав дверь, в коридоре были обнаруженные разбитые черепки, целые и битые кувшины, вазы и прочие осколки предметов – грабители явно уже уносили добычу, когда были остановлены, возможно, стражей. Почему сокровища гробницы Тутанхамона оказались неразграбленными – одна из тайн, которая вот уже около столетия не даёт покоя учёным. Интересно, что в результате исследований египтологами было точно установлено, что грабежом усыпальниц занимались не только профессиональные расхитители гробниц, но и близкие к трону люди. Когда Египет переживал кризисные времена, пополнять казну за счёт вскрытия гробниц давно почивших фараонов не гнушались. То, что первая обнаруженная печать, которой запечатали усыпальницу молодого фараона, являлась лишь обыкновенной царской печаткой, а имя Тутанхамона находилось на печати, находящейся на нетронутой части двери, говорит само за себя. Также была обнаружена дыра, сделанная грабителями и ведущая в боковую комнату, которая была полностью забита золотыми украшениями, драгоценными камнями, предметами быта и даже находилось несколько распиленных кораблей, на одном из которых правитель после смерти должен был отправиться в загробный мир. Придя в себя от увиденного обилия сокровищ, археологи поняли, что саркофаг в этих помещениях отсутствует, следовательно, должна быть ещё одна погребальная комната. Третье запечатанное помещение было обнаружено между двумя скульптурами. И вот тут исследования были остановлены: Картер решил закрыть гробницу и уехал в Каир для организационной работы (увидев такое количество драгоценностей и ценных экспонатов, он принял решение провести с египетским правительством переговоры).Вытаскивать наружу находки было непросто, тогда как часть вещей находилась в идеальном состоянии, другая часть — почти истлела ( это относится к тканным, кожаным и деревянным предметам). В качестве примера Картер наводит пару найденных вышитых бисером сандалий: одна сандалия буквально рассыпалась при малейшем прикосновении, и чтобы её кое-как собрать, пришлось приложить немалые усилия, а вот вторая оказалась довольно крепкой. Такая ситуация возникла из-за проникающей через известняковую стену влаги, из-за которой многие предметы в комнате покрылись желтоватым налётом, а кожаные вещи сильно размякли. Погребальную комнату, в которой был установлен обитый пластинами из золота и украшенный синей мозаикой огромный футляр, вскрыли в середине февраля. То, что воры сюда не забрались, стало понятно, когда Картер обнаружил, что печати на саркофаге оказались нетронуты. Размеры футляра, где находился саркофаг, поражали: Длина – 5,11 м; Ширина – 3,35 м; Высота – 2,74 м. Разобрав последний футляр, перед египтологами оказалась крышка огромного саркофага из жёлтого кварцита, длина которого превышала 2,5 метра, а крышка весила более тонны. Открыв саркофаг, учёные обнаружили огромный позолоченный рельефный портрет Тутанхамона, который на деле оказался крышкой двухметрового гроба, повторяющей контуры мужской фигуры.
