Я считаю что в повести "бедна Лиза" виноват Арест т.к. именно из-за него Лиза утопилась в озере .
Живое пламя - так назвал автор рассказ, посвящённый памяти погибшего лётчика. Молодой воин отдал жизнь в войне, и память о нём живёт в сердце его матери. Эта память живая, и цветы, которые она посадила на своей клумбе, тоже живые. Они горят алым пламенем, их жизнь коротка, как коротка была жизнь её сына. Маки - цветы нежные, трепетные - и одновременно яркие. Их алый цвет как цвет боли и страдания от горькой потери.
Рассказ вызывает щемящее чувство горечи. И клумба с алыми цветами остаётся в памяти надолго . Эта память о страшной войне. Так у меня было написано в тетраде, и мне за это поставили 4.
Он молодой парень котрого отец отправил в Белгородскую крепость с целью воспитания. Там он познакомился со Швабриным который рассказал ему о Маше, Петруха полюбил её, но Швабрин мешал ему признатьтся так как предлагал Маше руку и сердце, но она отказала, он всячески оскарблял Машу, Петруха назвал Швабрина "Подлезом", а Швабрин вызвал его на дуэль, Петруха не побоялся и согласиля хотя был ещё совсем молод, не опытен... На дуэли он проявил себя храбро и мужественно, Швабрин его ранил, но он не сдался, поборол свою болезнь и всё таки Маша и Петруха поженились.
<span>У повісті «Сіроманець» Миколи Вінграновського дядько Чепіжний виступає негативним персонажем. Він старшого віку, житель села, працює у колгоспі. Та часто ухиляється від роботи. «Поробиш ці дні і за мене, — сказав Чепіжний жінці. — Я довго не буду. Туди і назад». Він бездушний, погано відноситься до тварин : «Кінь крутився під ним, харапудився, але Василь бив його прикладом рушниці по заду, і кінь віз його далі». Брехливий, всі збитки спирав на вовка. Не один раз вночі крав «у полі солому на мотоциклі». Повбивав вовчиху і вовченят, «премій за вовків получив стільки, що аж чорного мотоцикла купив", ями копає по лісосмугах на звірів. Любить говорити неправду, навіть сторожиха баба Маня дала зауваження перед кореспондентами: «І тобі не стидно отаке городити». Користолюбний, «премій за вовків получив стільки, що аж чорного мотоцикла купив», шукає від всього зиск, не вміє пробачати : «А збитки за козу? Я своє дарувати «за так» не звик!». А ще він злий і затаїв зло на вовка, постійно переслідує його, хоч Сіроманець вже старий і незрячий та не причиняє зла людям. Вовк відчував небезпеку від дядька, тому й «загнав Чепіжного по шию в озеро і сам сів на березі». У словах Чепіжного багато ненависті, люті та неправди:" жри мене", "я сам би перегриз йому горло", "зуби не зуби, а метрові кілки затесані, язичище горить, як черінь, і пахне від нього кров'ю, почав підкрадатися до наших посівів, толочив, припустімо, ячмені й пшеницю". Мені не подобається дядько Чепіжний, бо він поганий, злий та жорстокий, не любить тварин, говорить неправду.</span>
