Два речення з прямою мовою
Как мне кажется, роль Мироновой в "капитанской дочке" огромна.
Во-первых, именно из-за Маши Гринев начинает меняться и взрослеть: в начале произведения служба для него казалась каким-то вечным праздником, а в конце мы видим честного и благородного юношу, который ни при каких обстоятельств не продает Родину и не изменяет своим принципам.
Во-вторых, именно Маша спасает Гринева от казни, совершив достаточно смелый поступок (отправляется в Петербург).
Аристократка долго привыкала к Григорию Ивановичу, и пообщаться с ним как с кавалером она решается лишь спустя месяц. Любая аристократка четко имеет представление о порядочных кавалерах. Это галантные мужчины, которые гуляют с дамами под ручку, приглашают их в театр, не жалеют деньги на дамские капризы.
Только вот наш герой хоть и «был при власти», вовсе не подходил под образ галантного кавалера. Его речь проста и даже, в какой-то мере, грубовата. На театральных представлениях ему хочется спать, и ходить с дамой по улице под ручкой ему «совестно».
Основною темою літературної творчості Генріха Белля стала тема війни. І це зовсім не випадково, адже саме трагічні фронтові події, що випали на долю письменника за тій шість років, які він був на фронтах Другої світової війни, визначили сенс його життя і творчої діяльності.Тема війни стала головною і в одному з найвидатніших творів Генріха Белля – оповіданні «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…». Незвичайну назву для цього твору письменник узяв із давньогрецького епіграфа-двовірша про битву у Фермопольській ущелині. Саме там, захищаючи рідну землю, загинули відважні спартанські воїни царя Леоніда. У Німеччині цей вірш став відомий завдяки його перекладу Фрідріхом Шиллером: «Подорожній, коли ти прийдеш у Спарту, повідай там, що ми всі полягли тут, бо так звелів нам закон».Слід сказати, що у всі часи спартанці були прикладом відданості Батьківщині, витримки, волі і мужності. Ці воїни-патріоти фізичну і моральну загартованість отримували в спеціальних спартанських школах, про які ходять легенди й сьогодні.Фашистське керівництво тридцятих років минулого століття лицемірно ототожнювало шовіністичне виховання свого народу з системою патріотичного спартанського виховання. Фашисти на чолі з Гітлером мріяли про владу над усім світом і вкладали у вихованців культ зневаги до людей інших націй, культ грубої сили, вони готували німецьку молодь до поневолення Європи, а потім і усього світу.Генріх Белль спеціально не закінчив фрази із давньогрецького вірша, яку виніс у заголовок оповідання. Головний герой твору, юнак, який на початок війни був ще школярем, так і не встиг дописати цього вірша на шкільній дошці, бо був мобілізований в армію і відправлений на фронт. Там він став не героєм подібно спартанців, що захищали Батьківщину, а «гарматним м’ясом» у боротьбі фашистського режиму за світове панування.Але якщо спартанці віддали своє життя заради благородної мети – захисту своєї вітчизни, то німецька молодь, яка не по своїй волі опинилися на фронтах найкривавішої в історії людства війні, лише скалічила себе, обманута пропагандистськими ідеями про справедливість загарбницької політики влади.Зображення скаліченого юнака, який пораненим потрапляє у власну гімназію, перетворену на шпиталь, його пригнічений стан і внутрішній монолог про брехливий патріотизм, повтори у описах, поступове впізнання юнаком гімназії, у якій він провчився 8 років – все це дає нам зрозуміти, що війна – це найбільше у світі антигуманне і протиприродне явище. Замість радощів життя і пізнання світу учорашній школяр отримує страшний життєвий удар і відчуває почуття, описані ще в «Апокаліпсисі»: «У ті дні люди будуть шукати смерті, але не знайдуть її, побажають умерти, але смерть утече од них».<span>Оповідання обривається зненацька, як зненацька обривається і його назва. Генріх Белль попереджує нас: якщо людство не змінить ставлення до життя, а кожен з нас не змінить своє ставлення до оточуючих, це відоме біблійне пророцтво пошириться на весь світ. А незміцнілі душі обманутих юнаків будуть приречені на трагізм існування...</span>
Некрасивых людей не бывает!
Некрасивой бывает душа…
Чья-то – тело собой украшает,
Чья-то – злобой убьёт без ножа…
Красота – как обёртка конфеты…
И возможно, под нею обман…
Развернёшь, а съедобного нету…
Или будешь от сладости пьян…
А души красота не увянет
И потом, по прошествии лет,
Расцветёт, заискрится, воспрянет…
Это будет достойный ответ
Для обложек гламурных журналов,
Что учили красивыми быть…
Хоть картинок красивых немало,
Только стоит ли фантик любить?
А вокруг столько добрых созданий,
Что в душе – неземной красоты…
Вдалеке от крикливых компаний,
А в сердечке о счастье мечты…
Без души мир себя потеряет
За изменчивой модой спеша…
Некрасивых людей не бывает…
Некрасивой бывает душа… <span>
Источник: http://millionstatusov.ru/stihi/krasota.html</span>