Александра Македонского можно считать культурным образованным человеком, хотя бы потому что, даже в военных походах он не расставался с поэмой Гомера и всю жизнь стремился подражать Ахиллу. -Личность и характер Александра Македонского как всякого великого человека не могут быть точно обрисованы отдельными чертами. Конечно в нем были сложные и порой очень тяжелые повадАлександра Македонского можно считать культурным и высоко образованным человеком, хотя бы потому что, даже в военных походах он не расставался с поэмой Гомера и всю жизнь стремился подражать Ахиллу.
-Личность и характер Александра Македонского как всякого великого человека не могут быть точно обрисованы отдельными чертами. Конечно в нем были сложные и порой очень тяжелые повадки, черты. Но в любом таком человеке как он, всегда будет доля характера "правителя"ки, черты. Но в любом таком человеке как он, всегда будет доля характера "правителя"
<h2>Задание 1 – Тест.
</h2><h3>1. В каком первобытном коллективе главную роль играли родовые отношения?
</h3>
б) в родовой общине
<h3>2. Какое занятие первобытных людей привело к возникновению земледелия?
</h3>
в) собирательство.
<h3>3. Кто управлял родовой общиной в первобытном обществе?
</h3>
в) старейшины.
<h3>4. Первый металл, из которого древние люди научились делать орудия труда:
</h3>
а) медь
<h3>5. Первое домашнее животное, прирученное человеком:
</h3>
в) собака.
<h3>6. Какое занятие первобытных людей возникло примерно в одно время с земледелием?
</h3>
а)скотоводство
<h3>7. В каком человеческом коллективе появилось имущественное неравенство?
</h3>
в) в соседской общине.
<h3>8. Выберите причину появления религии:
</h3>
а) неумение человеком объяснять явления природы
<h3>9. Когда появился человек на Земле?
</h3>
б) 100 тыс. лет назад
<h2>Задание 2.
</h2><h3>Что обозначают слова и выражения:
</h3>
история – наука о развитии общества и природы; развитие действительности.
исторический источник – продукт целенаправленной деятельности человека, который человек в дальнейшем использует для получения информации о человеке и обществе в прошлом.
всеобщая история – наука о процессе развития человека и общества в целом без локализации.
Кроманьонец – ранний представитель современного человека, который появился после неандертальца.
Шаман – человек, который входит в транс, и в этом состоянии общается с духами и излечивает болезни.
Искусство – умение, результат творческой деятельности человека, творческое воспроизведение действительности в художественных образах.
родовая община – форма социальной организации, где люди связаны совместным трудом и кровными связями.
Племя – форма этнической и политической организации, это группа людей, которые живут совместно, но необязательно на одной определенной территории.
Старейшина – самые старшие и опытные члены рода, которые были главными в родовой общине.
Ремесло – мелкое ручное производство, распространенное в средние века, профессиональное занятие, в рамках которого изделия изготавливаются ручным и кустарным образом.
Знать – привилегированный класс, чьи привилегии и права, а также собственность передаются по наследству.
<h2>Задание 3
</h2><h3>— Каковы черты первобытности?
</h3>
• Обязателен коллективный примитивный труд
• Производственные силы находятся на очень низком уровне развития
• Орудия и средства производства принадлежат общине
• Продукты производства уравниваются между всеми членами племени
• Человек находится в сильной зависимости от окружающей среды, природы
Реш. 1: В результате правления Ивана Грозного было создано постоянное стрелецкое войско, которое встало на постоянное вооружение страны. Оно просуществует впредь до Петра 1.
Дополнительное задание:
Биология: Що таке двобічна симетрія?
Реш. 1: Це коли тварину можно поділити на дві частини
Дополнительное задание:
Українська література: Що із життя однолітків вразило за творем Блакитна дитина
Реш. 1: Коли я побачив назву повісті Анатолія Дімарова «Блакитна дитина», тотрохи здивувався. Дійсно, хіба може дитина бути блакитного кольору?«Мабуть, фантастика», — подумалося мені. Але насправді виявилося, що цейтвір — чесна, відверта, щира, весела розповідь дорослої людини про своєдитинство. Коли син письменника приходить додому із двійкою чизауваженнями вчителя в щоденнику, то бабуся та мати, дорікаючи йому, зІ’виховною метою» розповідають, яким слухняним та розумним ріс батькохлопчика. Влакитна дитина — це ангел, якась ідеальна дитина, певно, якареально й не існує: «Блакитна дитина, викликана прямо з небес бабусею тамамою, пурхає над моєю головою, вимахуючи сніжно-білими крильцями, сяєрожевими щічками й докірливо дивиться на забілку повними всіх на світічеснот голубими очима».Проте батько-пі чомусь стає трохи ніяково, як і йогосинові-бешкетнику, у нього також палають вуха від сорому: «Адже коли боця блакитна дитина залетіла багато-багато років тому в наш п’ятий «Б»клас, вона не вирвалася б звідти живцем. А якщо й вирвалася б, то зобдертими крилами. І найбільше отого блакитного пір’я, звичайно ж,лишилося б у моїх жменях!»Розповідь починається з метафоричної притчі про чарівний містокпам’яті. Місточок провисав над безоднею, і по один бік жила людина, а подругий було все, що потрібно їй для життя. І жити б людині вічно, коли бмісточок не вужчав з кожним днем. Стурбована, щоразу набирала людинавсе більше припасів. Але чим важчою ставала її ноша, тим вужчим —місточок. Автор говорить, що він також стоїть над такою «прірвою», а потой бік — прожиті роки: «І доки не щез місточок моєї пам’яті, будуходити по ньому, хоча б він став такий вузенький, як лезо ножа». Аленевблаганний час віддаляє автора від нього ж самого, коли він бувхлопчаком… Отже, із теплотою Анатолій Дімаров перекидає місток іздорослого життя в дитинство, яке припало на важкі воєнні та післявоєнніроки. Переходить через місточок і знову опиняється в дитинстві — змолодою мамою, молодшим братом, друзями.Статків у родини не було. Мама — вчитель, зарплатня невелика, але вприміщенні є етажерка з книжками та зошитами. Толя любить читати,учитель математики навіть поставив йому двійку через те, що хлопецьчитав на уроці «Тараса Бульбу», уявляючи себе лицарем. Навесні хлопці,не зважаючи на небезпеку, катаються на кригах, майже всі літні канікулипроводять на річці — купаються, ловлять рибу та раків. Автор навітьвисловлює цікаву, на мій погляд, думку про те, що люди, які виросли наберегах таких чистих і веселих річок’, не можуть бути злими й похмурими.А ще діти катаються на конях, ганяють по лісу, роблять набіги на чужігороди та садки!Мене вразив епізод, коли Толя з приятелем Ваньком, вирішивши налякатидівчат, бере до рота жабеня. Але, злякавшись, завуча, випадково ковтаєжабку. Ночами хлопчик прислухався: чи не стрибає вона у нього в животі. Ісміх, і гріх, як то кажуть!З теплотою герой розповідає про своїх учителів: Павла Степановича,Віктора Михайловича, Галину Іванівну. Останнім двом хлопці-бешкетникинавіть допомогли одружитися: обкидали зіпсованими яйцями залицяльникавчительки, і та була змушена йти на виставу з Віктором Михайловичем.Через місяць вчителі побралися. Але з найбільшою любов’ю АнатолійДімаров згадує свою люблячу матір. Між дітьми та мамою склалисядовірливі, щирі стосунки. Вона, на відміну від односельців, ніколи нелає та не б’є своїх синів. Із гордістю Толя каже: «Моя мати найкраща всвіті!»Отже, Толя — не блакитна дитина, не янгол. Це звичайний хлопець, ушкільному житті якого було багато пригод — веселих і не дуже. Звісно, щоАнатолій Дімаров, пам’ятаючи, яким він вбув у віці свого сина, кращерозуміє власну дитину. Адже за розвагами та бешкетами він помічав ужитті важливі речі й цінував їх: уміння мріяти, товаришувати,відповідальність за молодших і слабших, прагнення до добра йсправедливості, тонке відчуття краси природи, почуття гумору.
1. Тимур подошёл к русской крепости на юге Руси. Он смог взять ее но с большими потерями. Потом ему доложили а том что га Руси таких крепостей очень много. Во вторых его родственник ордынский хан Тохтамыш грозил пойти на него войной. В третьих- в других владениях Тимура разразились восстания. Он пошел назад.
2. В то время это сочли за божественное вмешательство и восхваляли бога за то что он спас Россию
