Є тільки верлібр
Сьогодні знову й знову,
я не дивлюсь новини.
У них багато розпачу, печалі й зла.
Я бачу, як наші воєні гинуть знов і знов
Я неякийсь поет,
не зірка з Малібу
Я звичайна дівчинка- натуралістка
Яка баче зло, печаль і в той момент ще й радість.
Я знаю, що нам тяжко відпускать чоловіків, синів, братів...
Але нам треба знайти у цьому оптимізм!
Вони пішли не себе втрачать,
а нашу Вітчизну захищать.
<span>Докія ховалася від людей в садку, біля калини. Вона розповідала тій калині всі образи, як ображала її мати, та інші герої. Мачушіні діти підгледюючи це, розповіли матері. Мачуха схватила сокиру, і зрубала кущ калини. Приговорюючи, щоб вона тут не ховалась від роботи. Як Докія не просила і не молила, кущ був зрубаний.</span>
Тем что в фильме режиссёр Тим Бёртон добавил свои изюминки в фильм и немного отдалился от сценария
Тому що тоді були Кобзарі которі допомогали людям и Тарас Шевченка вдохновився ними
<span>З дитинства Леся Українка любила історію. її приваблювала доба мужніх воїнів, лицарських турнірів. Але більш за все вона поважала силу духу, справедливість. Тому її цікавили не таємничі принци й королівни, не пихаті переможці, а ті, хто навіть під загрозою емер ті не хотів здаватися. Можливо, саме в них вона вчилася великої мужності, яка потім так потрібна була їй у житті, щоб боротися з власною недугою та різними негараздами. </span>