Инфинити́в (лат. infinitivus (modus) — неопределённый) — неопределённая форма глагола, одна из нефинитных(безличных) форм глагола. В русском языке инфинитив может входить в состав составного глагольного сказуемого. Например: рисовал — хочет рисовать, смотрит — любит смотреть.
"Як змінюються берези навесні"
Щоранку, йдучи до школи, я милуюсь берізонькою, що росте навпроти нашого двору. З приходом весни, вона веселішає. Кора вимита дощами та снігами стає на сонці яскраво-білою.Ніжні зелененькі листочки пробиваються, щоб подивитись на сонечко.Все тепліше стає надворі. Вітер наче розчісує коси берізоньці, бавлячись її золотавими сережками.
Приклавши вушко до стовбура, мені здається, що я чую рух цілющого березового соку. А птахи, що першими повернулись з теплих країв, весело оспівують ніжність та велич цих білокорих красунь.
(Д з е р к а л о )-8б.,8зв.,3ск.
Найсміливіший, найкрасивіший, наймолодший
Самостійні частини мови це:
-іменник(хто?що?)
-прикметник(який?яка?яке?які?
-дієслово(що робити?,що буде робити?і т. д.)
-числівник(скільки?котрий?)
-прислівник(як?де?коли?і т. д.)
-займенник(хто?що?який?чий?котрий?скільки?(наприклад:той,цей,я,ти,ми,він,дехто,мій,ніхто....)
Службові частини мови це:
-прийменник(в,на,у,над,під,над,між...)
-частка(би,ся,сь,най,що,як..)
-сполучник(бо,через,якщо,ніби,хоч,і,а,ні,та,чи)