Дуже тяжко виділти одну найскладнішу заповідь, бо "<span>заборонений плід солодкий".
Але все ж таки, для мене, складною зжається саме ця заповідь: </span><span>Не пожадай нічого того, що є власністю ближнього твого. Бо, людина схильна до того, щоб дивитись на своїх ближніх та порівнювати свої достатки з чужими. Так було й так буде. Але головне, мені здається, не в тому, щоб " пожадати щось іншої людини", а в тому, щоб перемогти це відчуття, щоб переступити через це і піти далі, як переможець. Але це дуже складно зробити -завість робить своє діло. Тому, саме ця заповідь здається мені найскладнішою </span>
Ответ:Узимку на Новий рік до нас підвалилося щастя
Объяснение:
Українська творчість займає дуже вагаме місце в житті сучасної молоді.Бульшості одразу спаже на думку питання :"Чого?".Наприклад тому,що кожна сучасна пісня,картина,вірші беруть початок у етнографії рідного краю та мають дуже глибокі корені.Детальніше про пісні.Пісня-це душа народу, її печаль і радість,сльози і щастя.Якщо не було б української народної пісні - не було б і народу.А пригадайте які малював картини Шевченко,як вони були пройняті смутком і печаллю,а вірші це ж перлина української творчості!Давайте все ж таки зізнаемося,що ми все частіше тягнемося до народно,до етнічного,до болі знайомого життя,яке називаеться народна творчість!
<em>Як відомо, історія не любить слова "якби". Історики говорять так: "Це було, воно стало причиною того, що...".</em>
<em>Але порушимо це правило й спробуємо уявити, що могло б статися з нашим народом, якби не було Запорозької Січі. Очевидно, тоді б зовсім не стало України, не стало б українського народу, як не стало на землі багатьох племен і народів, їх розтерзали вороги, розтоптала жорстока дійсність.</em>
<em>Наш народ існує, тому що його оборонили й відстояли мужні лицарі Запорожжя. Наперекір усім обставинам вони вибороли нам право жити на своїй землі і бути українцями.</em>
<em>І як буває прикро, що ми чуємо про воєнне мистецтво римських легіонерів і не маємо уявлення про ратну майстерність запорожців. Знаємо про подвиги Ганнібала і не знаємо про подвиги Самійла Кішки, Петра Сагайдачного чи Івана Сірка. Захоплюємося подвигом спартанців біля Фермопілів і не знаємо про подвиг козаків під Берестечком...</em>
<em>Історією треба не просто цікавитись, її треба досконало знати. Бо історія — не просто минуле народу, це його жива душа. Ось чому той, хто не знає історії, ніколи не зрозуміє свого народу.</em>
Мабуть,оцінки нам скажуть,як рак на горі свисне.
Петрик сидить в мене на шиї та просить зробити за нього домашнє завдання.
Михайло скаже мені домашнє завдання у свинячий голос.
