Осінь... Така красива, гарна і мила. З дерев падає жовте та багряне листя.
Те листя падає повільно і м'якенько приземляється на землю.
Вже перстало тепло світити сонце, вже настали похмурі дні. Ми з подругою йдемо по вулиці і милуємося осінньою красою. Коли ми йшли чули щебет пташок, свист вітра. Після прогулянки ми пішли по своїх домівках і вспоминали красу осенні.
Людина(підмет) повинна вірити(присудок) , що незрозуміле (додаток) можна зрозуміти(присудок), інакше(обставина) вона(підмет) не стала б роздумувати(присудок) над ним(додаток).