Про колишні часи, козацтво, напади татар і життя селян на чолі із старостою
Чув я, що Жолудь нечисті гроші має, від самого, не при хаті згадуючи, сатани. Тільки ж де вони з ним познайомилися і як? От що цікаво!»; «Не журіться. Я зумію заховать, аби що»; «Буде здоров’я, будуть і гроші, а я навіки від них одрікаюсь, ніколи в світі не буду хотіти більше, ніж Бог дає»; «Пішов би до нього у саме пекло: надокучило отак раз у раз позичати, нехай би дав, іродів син! Чи душу йому, луциперові, треба, то нехай би брав, бо без душі, мабуть, легше, як без грошей»; «Е, куме, мабуть, і в тебе нечисті гроші, і в тебе душа вже не своя!»; «Давайте моє мені… З мене печінка мало не витрусилась, поки це діло скінчилось, та щоб я не мав у руках свого заробітку, а заглядав вам у вічі, як цуцик?»
Коріння поняття «людської гідності» йдуть глибоко в давнину, лише розглядаються в контексті інших понять. Коли Арістотель або Спіноза говорять про завершення природи людини в її особистому житті, ми можемо припустити, що в розвитку духовних здібностей має здійснюватися завершення природи людини. Для кожної історичної епохи характерний свій тип особистості, зі своїм якісно своєрідним рівнем розвитку почуття власної гідності, визначеним панівними в суспільстві виробничими відносинами.
Уявлення про людську гідність змінювалися в ході часів. У Стародавній Греції, чия культура служить джерелом інтелектуального розвитку Європи, людську гідність розуміється як піднесення особистості над обставинами. Гідність для жителя давньогрецького поліса - це прерогатива вільного громадянина.
Предметом у цій роботі є визначення поняття людської гідності. А об'єкт дослідження - людина з ціннісним ставленням до самого себе й інших людей.
-Привіт,Михайло
-Привіт,Олено. Допоможеш мені?
-У чому? Знову домашнє завдання не зробив?
-Ні,гірше.
-Двійку поставили?
-Ні...
-А що,Михасю?
-Батьків у школу викликають.
-Як я тобі допоможу? Тут ти вже без мене!
-Олено,будь ласка
-Ні!До побачення,якщо ще побачимось. .