Рідне гніздечко – саме так юні пташенята називають батьківський дім. Це місце, де завжди люблять, де чекають і підтримують. Дух рідного дому назавжди залишається з нами, він тече в наших жилах.Часто можна почути вислів: «Скрізь добре, а вдома краще». Справді, рано чи пізно кожен із нас захоче покинути батьківський дім. Хтось у пошуках кохання, хтось у пошуках нового життя чи визнання. Але немає того, хто хоч на секунду зміг забути теплі материнські руки, ніжну посмішку тата, домашній затишок, тепло. Напевно, в усьому світі ціннішого скарбу не знайти.І от, після довгої розлуки ти знову на порозі рідного дому. П’єш воду зі старої криниці і вона здається найкращою, цілющою. Ласуєш яблуками в садку і вони здаються найсмачнішими. У цьому місці все завжди буде най, бо отчий дім — твій дім. І щасливим він буде там, де живе міцна родина, де панує любов і дружба, де лунають дзвінкі дитячі голоси. Там, де за широким столом сидить уся родина: бабуся й дідусь, мама і тато, брати, сестри і навіть коти.Де гарна сім’я — виростають чудові діти. Тому особливу роль потрібно приділяти вихованню молодого покоління. Справді хороших виховних успіхів можна досягнути в родині, де панує мир, взаєморозуміння, тепло й щира турбота. Тож варто навчати дітей любити, поважати отчий дім аби з покоління в покоління передавалися справжні родинні цінності.
1.Брихати не можна.
2.Якщо ти з бреше ш то це може тебе не врятувати.
3.Краще гірка правда ніж солодка брехня.
4.Якщо багато брехати то в ситуації в якій ви кажете правду вам можуть не повірити.
Чайка Джонатан Лівінгстон не зважаючи на інших вчився сам літати він хотів і вдосконалював свої вміння навіть тоді коли всі від нього відвернулися та він достиг своєї мети і перед ним відкрилося безліч можливостей і він втілив свою мрію в реальність. А Маленький принц після вміх відвіданих планет зрозумів що лише одиниці людей дійсно люди тому що щоб бути людиною мало лише народитися
Николай Гоголь с ранних лет был замкнутым и необщительным человеком, о том, что творится в его голове и душе не представляли даже близкие родственники. Мальчик жил обособленно, мало общался со своими братьями и сестрами, но много времени проводил с любимой матерью. Позже Гоголь рассказывал, что в пятилетнем возрасте он впервые испытал панический страх «Было мне лет 5. Я сидел один в Васильевке. Отец и мать ушли… Спускались сумерки. Я прижался к уголку дивана и среди полной тишины прислушивался к стуку длинного маятника старинных стенных часов. В ушах шумело, что-то надвигалось и уходило куда-то. Верите ли, мне тогда уже казалось, что стук маятника был стуком времени, уходящего в вечность. Вдруг слабое мяуканье кошки нарушило тяготивший меня покой. Я видел, как она, мяукая, осторожно кралась ко мне. Я никогда не забуду, как она шла, потягиваясь, а мягкие лапы слабо постукивали о половицы когтями, и зеленые глаза искрились недобрым светом. Мне стало жутко. Я вскарабкался на диван и прижался к стене. «Киса, киса», — пробормотал я и, желая ободрить себя, соскочил и, схвативши кошку, легко отдавшуюся мне в руки, побежал в сад, где бросил ее в пруд и несколько раз, когда она старалась выплыть и выйти на берег, отталкивал ее шестом. Мне было страшно, я дрожал, а в то же время чувствовал какое-то удовлетворение, может быть, месть за то, что она меня испугала. Но когда она утонула, и последние круги на воде разбежались, водворились полный покой и тишина, мне вдруг стало ужасно жалко «кисы». Я почувствовал угрызения совести. Мне казалось, что я утопил человека. Я страшно плакал и успокоился только тогда, когда отец, которому я признался в поступке своем, меня высек». Николай Гоголь с детства был чувствительным человеком, поддающимся страхам, переживаниям, жизненным неурядицам. Любая негативная ситуация отражалась на его психике, когда другой человек смог бы выдержать подобное. Ребенок утопил кошку из-за страха, он будто бы победил свой страх через жестокость и насилие, но осознал, что так панику побеждать нельзя. Можно предположить, что писатель остался один на один со своими страхами, так как применить насилие вновь не позволяла ему совесть. Эта ситуация очень напоминает момент в произведении «Майская ночь, или Утопленница», когда мачеха, превратилась в черную кошку, а панночка в страхе ударила и перерубила ей лапу. Известно, что Гоголь в детстве рисовал, но его рисунки окружающим казались бездарными, непонятными. Подобное отношение к его искусству опять же могло негативно отразиться на самооценке. С 10 лет Николай Гоголь был отправлен в Полтавскую гимназию, где мальчик стал участником литературного кружка. Неизвестно из-за чего у Гоголя развилась столь низкая самооценка, но именно замкнутость в себе и спровоцировала душевное расстройство в зрелости.
Тим що драматичний твір - це твір, призначений для постановки на сцені.
Епічний твір - розповідний твір, у якому життя змальовується у формі авторської розповіді про людей та їх вчинки.