Лоскотон знайшов собі дружину, яку звали-Гумористка .Вони перемінили цю країну на усмішку , тому цю країну назвали Усмішка.Усі люди мали прекрасні усміхнені личка,гралися.Ніхто не згадував минуле.
_П_Р_И_Р_О_Д_А_
Природа дуже різноманітна!Є квіти,дерева,камінь,рослини,тварини,і навіть ми-люди ми теж маленький шматочок природи!Природа-це якась жива сила,яка може рости,вмирати,народжуватися,живитися,розмножуватися!Природу розподіляють на дві групи:ПЕРША-жива природа(квіти,дерева,звірі,люди)-цю групу так назволи тому що ці об`єкти живі вони можуть рухатися;ДРУГА-не жива природа(камінь,небо,сонечко)-цю групу так назвали тому що об`єкти цієї групи не рухомі,але вони теж відносяться до природи.До природи також відносяться моря,океани,матереки.На планеті земля чотири материки-ПЕРШИЙ АТЛАНТИЧНИЙ ОКЕАН-він знаходиться між материками Евразія,Африка,Північна і Південна Америка;ДРУГИЙ Індійський океан-він знаходиться між материками Евразія,Африка,Австралія;ТРЕТІЙ Північний Льодовитий океан-він знаходиться між материками Північна Америка,Евразія;ЧЕТВЕРТИЙ Тихий окенан між материками Евразія,Північна і південна Америка,Авсралія.Найбільший океан на Землі Тихий океан.На Землі є чотири материка:Північна Америка,Південна Америка,Євразія,Австралія.Найбільший материкна Землі Євразія-він омивається усіма океанами,а найменший материк Австралія він омивається двома океанами:Індійським і Тихим.Це тільки маленька частина про природу Землі,а насправді це поняття дуже велике!!!!
Українська земля породила багатьох письменників і поетів, які не тільки збагатили нашу літературу, але й уславили її серед інших літератур світу. Одне з найвеличніших імен серед них — ім'я Лесі Українки.
<span>Доля не була поблажливою до неї. Захворівши в дитинстві, поетеса змушена була все життя долати тяжку недугу, вести, за її словами, "тридцятилітню війну" з хворобою. Коротким було її життя — лише 42 роки прожила вона. Не судилося їй особистого щастя, палкого взаємного кохання, щастя материнства. Не стала, як мріяла, піаністкою, знівечена хворобою рука не слухалася, але за всі страждання і втрати Леся Українка була обдарована Богом великим поетичним талантом, який вона віддала Україні, своєму народові. Найпершою, найвірнішою і найглибшою любов'ю Лесі Українки була її рідна земля — Україна. І той куточок України, де вона народилася, де пройшло її дитинство, — Волинь, Поділля. </span>
<span>Леся Українка змушена була часто подорожувати. Як перелітні птахи, відчувши наближення зими, збираються у вирій, так і вона, змучена нападами хвороби, покидала Україну, спершу ненадовго, а потім усе частіше й частіше. Наприкінці життя оселилася в Грузії, приїжджаючи в Україну лише в гості. Але де б не була поетеса, — думками вона завжди линула в Україну. Про це — численні її поезії, згадки про милу рідну країну з її чудовими краєвидами — розкішними правічними лісами, голубими озерами — навіяв дим, шо увірвався у відчинене вікно вагона, коли поетеса подорожувала до Італії. Дим чужини був гіркий, чадний. А як солодко пахнув він удома — дим багаття, домашнього вогнища. </span>
<span>Із захопленням оспівала Леся Українка прекрасну рідну землю у вірші "Красо України, Подолля..." Але поетеса ніколи не була співцем "чистої природи". Вона всюди бачила людину — з її горем і радістю, стражданням і надіями. </span>
<span>Вона, в першу чергу, була поетом-громадянином і свій обов'язок вбачала у служінні інтересам народу. Про роль митця в суспільстві, про завдання поезії — вірш "Слово, чому ти не твердая криця". її поетичне слово — то "меч", "іскриста зброя", що буде "здіймати голови з плеч" ворогів народу. </span>
<span>Вірш "Contra spem spero", написаний ще юною поетесою під час особливо важкого загострення хвороби, вражає силою духу, щирістю, любов'ю до життя, мужністю: </span>
<span>Ні, я хочу крізь сльози сміятись, </span>
<span>Серед лиха співати пісні, </span>
<span>Без надії таки сподіватись, </span>
<span>Жити хочу! Геть думи сумні! </span>
<span>Глибоко, як особисту трагедію, поетеса переживала підневільне становище рідного народу, його безправність. </span>
<span>У драматичній поемі "Бояриня" Леся Українка розповідає про події, які відбувалися в часи Руїни. Душа героїні драми Оксани, як і душа самої поетеси, невимовно страждає, бачачи, як рідний народ поневіряється в кайданах неволі, безправ'я. </span>
<span>Лебединою піснею Лесі Українки називають драматичну поему "Лісова пісня". Драма ця — філософські роздуми про красу людських почуттів, згубність духовного гноблення, про вічну боротьбу добра і зла, красивого й потворного, мрії й буденності. Саме в цьому творі Леся Українка устами Мавки пророчо сказала про себе: </span>
<span>Я жива. </span>
<span>Я вічно буду жити. </span>
Після довгої пори зимової сплячки та весняного періоду цвітіння у природі наступає пора буйна та спекотна – літня. Мабуть, не знайти когось, хто б не розділяв радості від приходу перших червневих днів. Кожен радіє літній порі, котра несе з собою густе буяння трав, пахощі квітів та потоки живої води літніх грозових дощів, таких жаданих у час літньої спеки.
Літо – та прекрасна пора, коли сонце дарує своє тепло найдовше в році, а короткі ночі радують своїм прохолодним подихом та сяйвом зірок у високому небі.
Куди не глянь – манить своїми барвами густе розмаїття природних шатів. Тут і городи, і поля, й сади тяжіють до землі плодами й квітами.
Терпко пахнуть трави у степах, густо наливаються плоди у садах та рясно спіють ягоди в лісовій гущі. М’який килим зелені, що ним вкрита земля, простягається аж до горизонту. І кожного ранку сонце, розпочинаючи день, кидає свої перші промені на цей килим, вкритий нічною росою, яка починає тремтіти й вигравати смарагдовими відтінками, приковуючи до себе погляд всього живого…Так день входить вступає в свої права, а літо ще раз виграє своєю красою.
По гаях вечорами лунають дзвінкі пісні пташиних хорів, а поміж степових трав творять свою дзвінку мелодію цвіркуни. М’яко ллється з-поміж густого кленового віття солов’їна пісня, широко розливається по полях, лине до кожної сільської хати, несучи в собі затишок теплого літнього вечора…
А коли вже природа знемагає від спеки, небеса прориваються на землю грозами й дощами, несучи природі свою життєдайну силу. Радіє земля, купається в водах і росах, і все навколо оживає, розквітає з новою силою. Радіють і люди жаданій прохолоді від рясних злив, які зрошують землю та несуть новий багатий врожай.
Прекрасні літні дні, теплі й безтурботні, наче самі мрії, не хочеться втрачати, й прощання з ними часом наганяє смуток. Кожен прагне, щоб такі дні тривали довго й ніколи не закінчувались – щоб вони плавно перейшли у вічність.
Такою є ця чудова пора. Мінлива та яскрава, не схожа на інші, і кожен може відшукати в ній для себе щось, за що її варто полюбити
http://ukrtvory.ru/tvir-opis-lita-v-xudozhnomu-stili.html
Митько почав розказувати однокласникам події які відбувалися з ним ,а сергійко як згадував то зразуж сміявся.Та зразу доповнив
-Ми стали видатними зоологами назвали невідому тварину в честь Митька (Митькозавром) .
Один однокласник вигукнув
-А як він виглядає?
Митко йому
-як людина! На нас схожий
А той
- напевно рідкісна тварина...
Всі вони сміялися із цієї кумедної історії.А хлопці за літо начитались зоології.