<span><span><span>* * *
Через воду він проводить,
А сам з місця вік не сходить.
(Міст)</span><span>* * *
По полю ходить, жне, косить,
Зерно молотить, хліба не просить.
(Комбайн)</span></span><span><span>* * *
Хоч не літак, а крилатий,
Без крил не може працювати.
(Вітряк)</span><span>* * *
Знизу клин
Зверху млин.
Тече вода
А їй не біда.
(Парасолька)</span></span><span><span>* * *
І червона, й соковита,
Та гірка вона все літо.
Припече мороз – вона
Стала добра й смачна.
(Калина)</span><span>* * *
Кавунчики дрібненькі,
Смугасті та кисленькі,
У колючки вбралися
І кущиком назвалися.
(Аґрус)</span></span><span><span>* * *
Мов маленький м’ячик,
Висить, а не скаче,
Рум’яне, гладеньке,
На смак солоденьке.
(Яблуко)</span><span>
* * *
Торох, торох,
Розсипався горох.
Почало світати –
Нема що збирати.
(Зірки)</span></span><span><span>* * *
Дерев’яний та довгенький,
Маю носик я гостренький.
На білому слід лишаю,
Усіх діток потішаю.
(Олівець)</span><span>* * *
Ухопився за дріт,
Покотився у світ,
Потяг близняток
Цілий десяток.
(Електровоз)</span></span></span>
Ваня та Олена пішли в ліс за грибами. Раптом вони зустріли знайомого детектива Алекса.
- Що сьогодні з вами сталося?
- Сьогодні я затримав небезпечного злочинця Джеймса Томбері. Він переховувався під маскою вашої бабусі.
Тоді Ваня та Олена вирішили стати детективами. Вони побачили на гілці ялини оголошення: «Пропала собака. Довга шия, короткий хвіст. По кличці Жора ».
Вони відразу ж приступили до пошуків пропажі. Розпитали перехожих і господаря собаки. Від них діти дізналися, що цуценя весь день гуляв на полі. Вони відразу ж поспішили на те поле. Там вони побачили собачі сліди. Вони пішли по цих слідах на цій дорозі вони зустріли свого сусіда Брайана з тією собакою. Брайан довго не погоджувався віддавати пса, але хлопці переконали його зробити це.
- Адже ти не хочеш, щоб тебе всі вважали злодієм? , -сказав Ваня. - Тобі буде соромно дивитися людям в очі.
- Так-так, і особливо господареві цієї милої собачки. - Додала Олена. Хіба тобі не шкода і цього нещасного песика? Подивися, він сумує за своєму господареві ... Тут Брайан не витримав, засунув хлопцям поводок і втік. Йому було і соромно, і шкода. Більше він ніколи не брав чужого.
Леся Украінка зробила дивовижний світ від якого не можливо відірватися.Цей твір хочеться перечитувати .Та перечитуючи цей твір кожен раз ми дізнаємося щось нове.
