Ігор був добрим, розумним і доброзичливим хлопцем. Тому те, що він побачив у сусідському дворі, коли приїхав з міста до тітки Олі, дуже схвилювало й обурило його: "Рудий хлопець такого ж віку, як і він сам, стьобав лозиною рябе цуценя, тягаючи його по саду за шнурок". Хлопчикові шкода стало цуценяти, і він обміняв його на свої іграшки. Тимко, колишній власник цуценяти, уважав Ігоря дурнем, але після розмови з ним зрозумів, що той хоча й був міським жителем, добре розумів природу та знався на різних прикметах. Цуценя Ігор полюбив одразу всім серцем: нагодував його молоком, зробив для нього хатку, трави намостив, щоб м'яко було спати песикові, А кличку дав йому Вірний, адже "він не раз чув від батька, що собака – вірний друг людини".Через два тижні собача не можна було впізнати: "Шерсть на ньому блищала, лапи вирівнялися, стали пружні та рівні". Тепер вони, як справжні друзі, разом гралися в м'яча, плавали, ходили до лісу й навіть у крамницю. Песик був дуже розумний і слухняний, любив свого хазяїна, та й Ігор прикипів до нього всім серцем. Дуже хлопець переживав, коли його друг захворів, був журний і тихий. Бачачи таку любов свого сина до песика, мати попередила Ігоря: "Невже ти думаєш, що я візьму твоє цуценя в місто? Краще відвикай од нього або віддай комусь".Сподобався Вірний і батькові Ігоря, бо песик був дуже розумний, кмітливий і сміливий. А Тимко заздрив хлопцеві, спостерігаючи через паркан за Вірним і не розуміючи, чому його Тарзан "завжди опускав хвоста, не вмів плавати й ніяк не міг зіп'ятись на задні лапи". І як він міг проґавити такого гарного собаку? А секрет був зовсім простий: треба було любити своє цуценя, що й робив Ігор, а Вірний відповідав йому взаємністю. Тимка ж песик не любив і на його вмовляння не піддавався.<span>Але ось настав час від'їзду Ігоря до міста: дуже важко йому було прощатися із собакою, серце стукотіло, а в душі пекло вогнем. Як залишити друга? Та батьки не хотіли брати песика в місто. Але коли машина вже поїхала, Вірний вихором полетів з тітчиного двору: "Він щодуху мчав вулицею, нюхаючи землю, де ще залишилися сліди машини". А Ігор сидів у машині та гірко плакав, батьки були занепокоєні. Аж раптом хлопчик побачив Вірного, який летів шляхом: "...Він мчав уперед, до машини, яка зупинилася посеред дороги, до машини, яку він так довго доганяв і яка везла найкращу у світі людину – Ігоря!"</span>
<span>Вправа 1
дорога, подорожник, придорожній - дорог
</span><span>сніг, сніговий, піжсніжник - сніг
</span>Син, <span>синівський, синок - син
Вправа 2
</span>Пролісок- про-префікс,ліс- корінь,ок-суфікс;
загадка-за-префікс,гад-корінь,к-суфікс,а- закінчення;
посадка- по-префікс,сад-корінь,к-суфікс,а-закінчення;
вигадка-ви-префікс,гад-корінь,к-суфікс,а-закінчення;
<span>сходи-с-префікс,ход-корінь,и-закінчення;
</span>розписка - роз-преф., пис-кор., к-суф., а-зак.;
підказка - під-преф., каз-кор., к-суф, а-зак.;
розмова - роз-преф., мов-кор., а-зак..
Вправа 3
Робота - праця,
ліс - бір, гай,
малюки - немовлята,
пригода - авнтюра,
відважний - хоробрий,
могутній - сильний,
веселий - радісний,
мирний - спокійний,
мерзнути - холонути,
говорити - балакати, розмовляти, теревенити,
іти - пересуватися,
міркувати - думати.
Фразеологизмы — это связанные, исторически обусловленные единицы языка. Фразеологизмы наравне с отдельными словами составляют лексику русского языка. Фразеологизмы— единицы лексики. В лексике русского языка существуют не только отдельные слова, обозначающие реалии окружающей нас действительности, но и спаянные словосочетания, которые называют фразеологизмами.
З нестягненою формою:
1)Вiють вiтри, вiють буйнi, аж дерева гнуться;
2)От юних лiт не знал я любовi;
3)Ось пiдiть лиш в
недiлю або в празник по Полтавi, то побачите таких гарних, що i розказати
не можна.
4) Видно шляхи полтавськiї i славну Полтаву,
Пошануйте сиротину i не вводьте в славу.
5) Перестаньте жартовати надо мною,
безпомощною сиротою.
З короткою формою:
1)Та був вiн славен, красен та й ротобящий
2)Був ти до неї добр?
3)Лiсочок стояв тих та нерухом.
4)Не багата я i проста, но чесного роду,
Не стиджуся прясти, шити i носити воду.
5)Покотився той горошок зелен та дрiбен .
Н. сімнадцять, вісімнадцять
Р. сімнадцяти або сімнадцятьох, вісімнадцяти або вісімнадцятьох
Д. сімнадцяти або сімнадцятьом, вісімнадцяти або вісімнадцятьом
З. сімнадцять або сімнадцятьох, вісімнадцять або вісімнадцятьох
О. сімнадцятьма або сімнадцятьома, вісімнадцятьма або вісімнадцятьома
М. (на) сімнадцяти або (на) сімнадцятьох, (на) вісімнадцяти або (на) вісімнадцятьох
Перша форма поєднується з неістотою, друга — з істотою
