Рукавичка опинилася під снігом. Мишка знайшла рукавичку та поселилася в ній. Мишка влаштувала собі хатинку. Вона принесла насіння, зерно та жолуді.
Настала весна. Жолудь пустив пагінець. Катя вийшла на вулицю та побачила, що з рукавички росте дубок. Вона почала наглядати за деревцем.
Якось в ювелірному магазині я побачила золоті сережки.
У моєї матусі такі золоті ручки.
по дорозі до школи я знайшла(знайшов)якийсь дивовижний предмет.це була довга паличка,зроблена з дивного матеріалу.вона мала золотавий колір і сяяла на сонці,ніби коштовна прикраса.а на верхівці бул кришталева кулька.я поклала(поклав) її до портфелю.
а ввечері заходилася(заходився)шукати щось цікаве про цю паличку.і ось на решті знайшла(знайшов) книжку казок.у ній я прочитала(прочитав) що це чарівна паличка.
який,жаль щоя не вмію нею користуватися і не знаю жодного закляття!!!!!!!!
Веселе літо згасло. Вересень зробився повноправним господарем у природі. Незвично холодно стає вранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше затягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ.
Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині.
Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом.
Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть.
<span>У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. Настала золота осінь.
</span>
тьмяно, похмуро - перший варіант більш задовольняє умову
