Льонька- сільський хлопець, що має піти у третій клас. Проживає разом з мамою в селі, де немає його однолітків. Льонька постійно щось вигадує, фантазує, він живе у світі фантазій. Хлопець дуже талановитий, має щире серце, прекрасну уяву. Його друзі: Адам - це вчений, який приїхав до села помирати; Ніна - вигадана подруга, яка приплила до нього на кораблику. Разом вони гуляють, лазять у білу печеру, слухають павукове радіо. Ніна настільки здається реальною, що навіть сам хлопець невпевнений, чи була ця дівчина, чи він її вигадав. Собака Рекс також був другом Льоньки. Вони удвох любили гуляти, але Глипа убив Рекса. Льонька бачить собаку і дружить з ним навіть після смерті. Льонька вміє дружити як із фантастичнимиістотами, так і з живими тваринами і людьми.
Звук павутинки - це невидимі оку людському прояви доброти, любові, милосердя. Це все, без чого неможливе існування світу. Звук павутинки можна відчути тільки серцем, щирим і не зрадливим, яке було у Льоньки, Адама і Ніни.
Сказка о русалке. Однажды, в глубине вод король морей и океанов решил провести испытание:какая из русалок самая мудрая. Чтобы узнать ответ , он созвал всех русалок и сказал им ответить на вопрос, что такое жизнь. Каждая из них рассказала своё мнение. Одни говорили, что это красота каждого мгновения, другие, что это сон, и другое. Но лишь одна русалка молчала. Король заинтересовался, какой же у нее ответ. Он спросил, но она просто молчала. В зале наступила тишина. Вдруг все услышали приятный шум воды и увидели удивительный подводный мир. Тогда все поняли, что жизнь нельзя описать словами. Что жизнь у каждого имеет свою расцветку. С тех пор, эту русалку считали самой мудрой и шли за советом только к ней. А король взял ее замуж. Конец.
Він за словами дідуся Кауша «...добрий, правдивий, вірний!..». А також любить природу «Він ніколи не зривав листя, не ламав гілля, старався не толочити постолами трави — усе живе, усе для чогось призначене.». Планетник завжди спритний, працьовитий, цілеспрямований і наполегливий.
Ответ:
Справжній Василь Голобородько - це видатний український поет-шістдесятник з Луганська. Письменниця Оксана Забужко пропонувала висунути його на Нобелівську премію з літератури.
Твори Василя Голобородька перекладені майже всіма європейськими мовами.
Через війну він був вимушений переїхати до Ірпеня, де мешкає в будинку творчості в поганих побутових умовах.
