Сіроманець» план 1. Молодість Сіроманця. 2. Конфлікт вовка з Чепіжним. 3. Знайомство із Сашком. 4. Полон та звільнення Сіроманця. 5. Життя на полігоні. 6. Повернення до старого друга. 7. Подорож до Одеси. 8. Фінал твору.
Ответ:
Мудра казка Прочитав я нещодавно казку про сина, який врятував батька від передчасної смерті. А трапилося це так. Колись старих людей, які вже нічого робити не могли, спускали на лубках у провалля: щоб дарма хліб не їли. А один чоловік дуже любив свого батька і, не виконавши жорстокого закону, заховав його в хліві. Невдовзі у тих краях трапився недорід. Батько й порадив синові пересіяти поле, взявши снопи зі стріхи. Довго дивувалися люди багатому врожаю, а коли довідались, що порадив чоловікові батько, то перестали старих вивозити на лубках. Шанували до самої смерті, тому що батьки мудрі, життям биті. Ця казка примусила мене задуматись над тим, як ми ставимося до старших. Колись їх шанобливо називали на «ви». Але, на жаль, трапляються випадки, коли хлопчик чи дівчинка не поступаються місцем людям похилого віку у транспорті, не поспішають допомогти бабусі піднести важку валізу, забувають привітати рідних зі святом. А все через те, що комусь не трапилася казка про вдячного сина, яка вчить повазі до старших.
Объяснение:
главное иметь фантазию
<span>Тут були у мисці сливи.</span>
<span>Де ви їх поділи?</span>
<span>А ми з татком, - каже хлопчик, -</span>
<span>Ввечері поїли.</span>
<span>А три кісточки лишили</span>
<span>Ви кому? Для мами?</span>
<span>Я лишив, бо татко сливи</span>
<span>Ковтав з кісточками.</span>
<span> «А на ліжку... ох, аж душно!.. / Білі рученята / Розкидала, розкрилася... / Як квіточка в гаю, / Червоніє» (Дочка Лейби)</span><span>• «Я сирота з Вільшаної, / Батька ляхи замучили, / А мене... боюся» (Оксана)</span><span>• «Горілку, мед не чаркою — / Поставцем черпає, / А ворога, заплющившись, / Ката, не минає / .... / Орел сизокрилий» (М. Залізняк)</span><span>• «До грошей я не дуже ласий. Аби була ласка слухати, поки не охрип, співатиму, а охрипну — чарочку, другу тії ледащиці-живиці, як то кажуть, та й знову.» (Волох, Кобзар)</span><span>• «Дрижить, ізігнувшись / Над каганцем: лічить гроші / Коло ліжка, клятий» (Лейба)</span><span>• «Сирота.., сирота убогий: / Ні сестри, ні брата, нікого нема! / Попихач жидівський, виріс у порогу; / А не клене долі, людей не займа» (Ярема Галайда)</span><span>• «Ідіть, сини, погуляйте, / Пошукайте долі / Сини мої невеликі, / Нерозумні діти..</span>
Шевченко – основоположник нової української літератури. Шевченко є основоположником нової української літератури і родоначальником її революційно-демократичного напряму. Саме в його творчості повно розвинулися ті начала, які стали провідними для передових українських письменників другої половини ХІХ – початку ХХ століть. Тенденції народності й реалізму були вже властиві в значній мірі і творчості попередників Шевченка. Шевченко перший в українській літературі виступив як істинно народний поет, твори якого з усією повнотою відбили почуття й думки трудящих мас, їх віковічні визвольні прагнення.
Попередники великого поета в українській літературі в своїх творах критикували окремі явища тогочасного життя, як-от: знущання поміщиків з селян, хабарництво чиновників. Шевченко ж виступив як грізний суддя і обличитель усього самодержавно-кріпосницького ладу, як непримиренний ворог поміщиків і царизму. У його творах змальований новий позитивний герой – борець проти самодержавно-поміщицького ладу, борець за щасті народу.