Існує прислів'я "Всюди добре, але вдома найкраще", насправді це так і є. У кожного з нас є причини знову і знову повертатися додому. Мене у рідному домі гріє присутність рідних людей, чудові і не забутні моменти, дитинство. Я люблю атмосферу у моєму домі, він нагадує мені про чудові моменти. Навіть коли я відпочиваю у чудовому готелі, мені всерівно хочеться повернутися додому. Рідний дім набагато краще дорогих, але чужих будинків, які ані трохи не нагадують рідний край. Адже, в ньому щось таке рідне, що гріє душу. Я обожнюю свій батьківський дім
Заклопотані своїми буденними справами ми біжимо вперед. Хутчіш – треба встигнути. Купити, здати, обміняти, знайти, попросити… Ображаємося, коли відмовляють, взиваємо до людського милосердя, просимо зглянутися та допомогти. Нам здається, що вирішити нашу проблему просто, треба тільки приділити хвилинку уваги нам.
Та згадайте, коли ви останній раз поступалися місцем у громадському транспорті? Або подавали копійчину жебраку чи вуличному музиканту? Ми відвертаємося до вікна, закриваємо очі, вдягаємо навушники. Відокремившись, вважаємо, що нібито й щезла проблема, нема її.
А навколо такі ж люди, як і ми. Вони закривають очі на наші проблеми й водночас потребують нашої уваги. Так, головна героїня оповідання Бориса Грінченка «Украла» кожного дня бачилася та спілкувалася зі своїми однокласниками. Проте ніхто з них і не подумав, що бідно вдягнена й худа дівчина потребує допомоги. З якою жагою накинулися вони її засуджувати, коли виявилося, що від голоду вона наважилася вкрасти пиріжок. Добре, що поряд опинився вчитель, який роз’яснив дітям, що треба допомагати тим, хто поряд у скрутну хвилину, не судити зопалу.
У реальному житті, нажаль, нема кому пояснити, що треба забути про свою гординю, егоїзм, злість та допомогти тому, хто потребує.
Світ тримається не на грошах, прибутках, машинах чи іграшках. Світ тримається на милосерді й доброті. Бо саме вони приносять спокій у серце. Подивіться, само слово про це говорить: милосердя – мило серцю. Доброта до інших людей приносить радість та спокій у серце того, хто дає, i того, хто потребує.
Гроші буде витрачено, прибутки всякнуть, іграшки зламаються, а пам’ять про добро залишиться у віках.
<span>
Оригинал <span>http://ycilka.net/tvir.php?id=878#ixzz58QuGaNiq</span></span>
Перед нами — простая украинская девушка-труженица, которая жила в начале XIX столетия. Но мне кажется, что автор воплотил в ее образе саму Украину с ее искренней духовной красотой, порядочностью, трудолюбием и несокрушимостью. Может, те испытания, которые повлияли на судьбу девушки, сегодня кому-то покажутся несущественными. Разве в самом деле добропорядочность заключается в том, чтобы повиноваться воле родителей, как этого требует мораль, и или это большой грех, - подвергнувшись чувствительному сердцу, выступить против предубеждений и родственного деспотизма, отстоять свое естественное право на выбор?
Вот что угнетает трепетную душу Наталки: проблема выбора, когда мораль сердца и мораль родственно-патриархальная вступают в конфликт. Героиня все время колеблется между порываниями сердца и дочерней обязанностью, которую переступить ей совсем непросто. Ее душевная стойкость все время будто испытывает испытания: «Я давно уже поклялась и теперь клянусь, что кроме Петра ни с кем не буду». И здесь же за настоянием матери и из жалости к ней соглашается выйти «за первого жениха», ей «угодного». Душа исполняется сожалением к Наталке и отчаянием, когда видишь, как она, уже будто решив покорить матери ради ее беззаботной старости, «становится на колени и, поднимая руки вверх, говорит: «Бог! Когда уже воля твоя есть, чтобы я была за возным, то выгони любовь к Петру из моего сердца и поверни душу мою к возному, а без сего чуда я пропаду навеки...»
И вопреки всему, вопреки всем нравственно-психологическим мучениям, она никогда не перестает любить единого избранника своего сердца. Духовная и чувствительная красота героини непоколебимая! И мы, увлекшись ею, ждем лишь счастливую развязку конфликта. Ведь не может такую девушку постичь горе: воспитанная на идеале почета к родителям и верная своей любви, она заслуживает на настоящее счастье. Вот потому счастливая концовка воспринимается нами, как вершина справедливости. Духовная красота, «жизнь сердца» победили патриархальные нормы и родительский деспотизм, отстояли право идти за призывом собственного сердца. Вот почему я воспринимаю пьесу «Наталка Полтавка», как гимн духовной красоте и стойкости женского сердца. И я уверена, что Наталка еще не одно поколение читателей будет учить добропорядочности и непоколебимой преданности высочайшим чувствам. Она представляет собой воплощение извечного женского идеала своих соотечественников, что основывался на святынях народной морали. Именно такой должен быть любящий ребенок, преисполненный глубокого уважения к родителям. Именно такой должна быть женщина: добропорядочной, трудолюбивой, умной. Именно такой должна быть невеста: искренне любящей, верной, готовой с достоинством отстоять свою любовь. Все эти моральные качества воплотил в своей героине Иван Котляревский, подав их в совокупности с чертами волшебной внешней красоты Наталки - еще одной характеристикой народного идеала образа украинки.
Выбери что то
И переведи на украинский !
У творі розкрита гостра і таємна боротьба за владу та гетьманування після смерті Хмельницького. Висовувалося багато кандидатур, як наприклад : Павло Тетеря, Яким Сомко, Брюховецький. Переміг останній, який потом стратив своїх суперників.
Один з головних героїв твору - паволоцький полковник Шрам. Він усіма силами прагне добра та спокою своїй країні. Загинув він теж за Україну, коли рятуючи Паволоч, сам здався Тетері й прийняв усю вину на одного себе. Яким Сомко був однодумцем Шрама та мріяв з єднати дві частини України в одне ціле.
також основний гетрой твору - Кирило Тур. Це завзята людина, запорожець - характерник. Він спробує врятувати Сомка від страти.
Мені подобаєть поезія Шевченка. В своїх віршав він передає нам свої почуття, любов до Батьківщини. Більшість віршів Тараса сумні. Коли я читаю його вірші моя душа сповнена смутку. Він пише про мир на Україні і не тіки. В своїх віршах він висловлює любов до Батьківщини. І нас закликає щоб ми не робили нічого поганого завжди були за батьківщину. Щоб ніколи її не міняли. Адже більшість його віршів саме про Батьківщину про мир на землі. Вірші Тараса захоплюючі і мені вони дуже подобаються. Мій найулюбленіший вірш Заповіт!