<span>Cердиться Березень, вітром бурхає, Аж голі дерева стогнуть та гнуться. Землю замерзлу вдень дощиком мочить, А на ніч морозом дужим стискає. Хмари збирає з усіх закутків неба, Що нікуди сонцю й глянуть на землю... Ринуть веснянії води рікою, Дороги та греблі всюди руйнують, Мокра ж хуртеча на полі і в лісі Билину зелену снігом вкриває...</span><span>Сердиться Березень: серце віщує, Що скоро вже, скоро йому доведеться Квітню квітчастому, меншому брату, Своє королівство - землю віддати, І він замишляє ось що зробити: Квітня квітчастого, меншого брата, Ніби покликать до себе у гості... От зараз хмари роздмухав по небі, А сам поклонився сонцю ясному: Просить він в сонечка помочі з неба (Буйнесенькі стануть теж у пригоді): Землю сушити, травицею вкрити, Первоцвітом, рястом гай уквітчати. Тільки що глянуло сонечко з неба - Вже й стежка біленька в'ється болотом, Пташка щебече в повітрі прозорім, Травиця зелена з снігу вилазить. Бачить, що сонечко щиро працює,- Пташок посилає Березень хитрий, Тих, що то з вирію просто летіли,- В гостину до себе брата прохати. Квітень, почувши запросини тії: - Поїду,- зрадівши, каже,- до брата!- Й очі веселі від щастя засяли. Зараз почав він ладнатись в дорогу: Лаштує чумацького воза; на пашу Рясту, фіалок готує для коней, А сам надягає шати зелені. - Гов! А куди це ти, братику, їдеш?- Хтось крикнув йому голосочком дитячим. Квітень оглянувсь та, скинувши оком, Молодшого брата - Травня побачив. Травень був хлопчик на диво вродливий: Як небо, очиці сині-блакитні, Шати на ньому із квітів веселих, Аж пахощі гарні віють від нього; В пишній короні росинки перлисті Так грають на сонці, немов самоцвіти. Скаже він слово, то так і здається, Що то соловейко в лузі співає. Квітень вітається з Травнем та й каже: - До Березня в гості, братику, їду!- Травень відразу чогось засмутився. - Знаєш що,- каже,- друже мій милий? Скажу тобі нишком дивнії речі: Матінка наша, Весна запашная, Бувало, малого мене пригортає Та часом зітхне і промовить тихенько: "Трьох вас, синів, я у світоньку маю,- Березень, старший,-дитина лукава..." Як візьмеш на воза ще човен та сани, Тоді рушай сміло до Березня в гості! - Слухає Квітень розумної ради Й на воза складає човен та сани... </span>
Мотивація - це річ, заради якої ми здатні зробити щось краще, старанніше. Мені складно себе мотивувати, тому в цьому мені допомагають друзі та рідні. Зазвичай складно концентруватися на справі, якщо тебе відволікають, кажуть, що в тебе нічого не вийде, що ти незграба, тому в такі моменти підтримка близькіх тобі людей дуже важлива. Насамперед потрібно не забувати, що ти у цьому світі не один, і як би не було складно, у тебе є люди які тебе люблять і не покинуть у скрутний час.
1. Корінь дуба схований глибоко під землею. 1. Береза має не надто великий корінь. 2. Мати, то найважливіша людина в твоєму житті. 2. Любити мати, рівноцільно любові до Батьківщини. 3. Перо, породжує шедеври. 3. ...і ця історія вийшла з-під пера молодого письменника.
К своему роду хоть через воду.У этой пословицы есть поучительность: Что если люди родные то ради них не страшны ни огонь,ни вода ,ни жара ,ни холод.Пословица распространена на Юго-западе Украины.Так же её не редко употребляет в речи русский народ.(Можешь последние предложение сама придумать).
Іноді буває, що у ситуаціі є декілька розв"язків, один з яких може буди корисним для вас, а інший для інших людей.Люди, іноді , працюють на дві сторони, деякі зраджують своі половини, як кажуть намагаються сидиті одним місцем на двух стільцях і у кінцевому рахунку не мають нічого. Треба робити розумні, обдумані рішення, що у кінцевому рахунку, можливо, будуть менш корисними для вас, але продуктивними) Удачи
Вже настає осінь!Скоро листочки пожовтіють и опадуть. А я з друзьми будемо ними гратися. Буде проливним дощем плакати небо. Скоро буде багато калюж і холоду. Ми одягнемося по-тепліше та будемо гуляти на вульці.Може трішички похворіємо а потім знову встанемо на ноги.Осінь, дуже яскрава пора року.А після осіні вже буде зима і звірям буде неперелепки.