Ріс собі на околиці самотній каштан.
Гарно цвів він навесні. Прилітала осінь, жовтіли і опадали листочки. Осипалися каштани, з сумом прощалися з деревом і падали на землю. Деякі з них під снігом перезимували. Навесні під теплим промінням сонця пустили коріння у землю-матінку.
Пройшли роки. Каштан не був більше самотнім. Вздовж дороги виросло багато дерев. Весною білими свічками зачаровують усіх довкола. А коли вітер заколише гілки, вітаються один з одним у великій сім’ї каштанів.
1. Не рухайся, йди назад , там небезпечно
2. Попереду тебе чекає щасливе майбутнє
3. Дивись , праворуч неймовірна краса, таке прекрасне дерево розквітло, весна прийшла.
4. Щоденно мені потрібно навчатись, щоб бути розумним.
5. Щотижня ми їздемо до бабусі, я їй допомагаю, а також гарно проводжу час з дружями.
6. Вивчіть напам'ять це прислів'я, воно вам знадобиться.
Або ж так : Щоденно і щотижня я знаю , що попереду життя, а праворуч від мене мої близькі люди і вже напам'ять я вивчив(ла) просту істину : Сім'я найголовніша цінність.
Кожна людина є якимсь своєрідним індивідумом. Вона відрізняється своїм виглядом а також душею і характером. Є люди які мають хороший характер а є люди які мають поганий характер. Люди які мають ноганий характер зтикаються з багатьма різними моральними і фізичними проблемами і не знають як з ним жити. Як що людина такою народилась це не значить що все втрачено.Просто треба перед усім вміти контролювати свій характер і негативні емоції.Хотіння до кращого може в людині змінити все і також характер.В першу чергу людина має сама до себе достукатись зрозуміти чи правильно вона робить чи не хоче вона в собі якихось нових змін. Жити з поганим характером не так просто як здається. Треба мати певний позитивний моральний настрій і стримувати його поряд з людьми. Кожна людина знає сама себе і знає як правильно керувати своїм негативом. І інколи з негативними людьми можна найти багато спільного цікавого доброго.
1. Спишіть текст. Випишіть дієприкметники, поставте до них питання.
Після довгого літнього дня, коли сонце сідає, а розпечена земля поволі скидає з себе золоті шати, коли на бліде, втомлене днем небо з'являються крадькома несміливі зорі, Маланка з Гафійкою волочать курною дорогою утому тіла й приємне почуття скінченого дня. Вони несуть додому спечене, як і земля, тіло, а в складках одежі пахощі стиглого колоса... Розігнута врешті спина, спущена вільно рука, ще злегка тремтяча од цілоденного напруження, м'який пил під ногами, замість стерні, здається тепер щастям (За М. Коцюбинським).
2. Прочитайте речення. Випишіть дієприкметники, визначте їх вид, час, рід, число, відмінок.
1. Підхоплена хвилями шлюпка вилетіла в море (М. Трублаїні). 2. Тремтячими руками розгорнув Тарас папір (О. Іваненко). 3. Дбайливо политі й старанно підстрижені квіти красувалися серед в'янучих трав (В. Собко). 4. Око знов ваблять блукаючі вогні (М. Коцюбинський). 5. Згаяного часу і конем не доженеш (Народна творчість). 6. В зів'ялих листочках хто може вгадати красу всю зеленого гаю (І. Франко). 7. Не цвіти ж, мій цвіте новий, нерозвинений цвіте, зов'янь тихо, поки твоє серце не розбите (Т. Шевченко). 8. Коли весною зацвіте трава в палаючих серпанках, в степ на курган крутий іде старенька зморена журавка (Д. Луценко). 9. Струмує теплий дим по коліях розмитих, дощами добрими напоєних доріг (М. Рильський).
3. Спишіть, вставляючи пропущені закінчення. Дієприкметники підкресліть, визначте їх рід (в однині), число і відмінок.
1. Осяян... сонцем, усміхнен... люди по вулицях Києва йдуть (В. Сосюра). 2. Пісня моя в невмируч... силі в моїм серці ясніє, живе (І. Франко). 3. Віз котився вузькою наїжджен... дорогою (М. Коцюбинський). 4. Засліплююч... струмінь рідкої сталі з важким шумом ринув у ківш. 5. Дорога зникла десь у горах за перевалом, до блиску викупай... зливами, повит... на верхах серпанками вогких розсіян... хмар (О, Гончар). 6. Між пожовкл... стернями лежить бит... осінній шлях (Ю. Яновський). 7. Якщо вода не тече, її називають мертвою, стояч... . 8. На березі валялися верби з корінням, викинут... повінню (М. Коцюбинський).
4. Спишіть. Замість крапок вставте дієприкметникові звороти, узгоджуючи дієприкметники з іменниками. Розставте коми.
1. За лісом починалося село ... (розкиданий в горах та глибоких ярах). 2. Доріжка ... (колись вимощений цеглою) тепер до половини заросла зеленим мохом. 3. Раставиця знову ховається між двома високими вербовими стінами ... (неначе обсипаний зеленим пір'ям). 4. Червоні та сині квітки ... (повишиваний на рукавах) дуже приставали до чорних брів (І. Нечуй-Левицький). 5. Передо мною простягся шлях ... (обтиканий з обох боків старими липами у два ряди). 6. Згори було видно широку долину ... (обставлений горами, вкритими лісом). 7. Невеличкі біленькі хатки ... (окутаний садками та левадами) розбіглись по пагорбку. 8. Розкішні крислаті кущі з буйною лозою ... (обліплений лапатим листом) вкривали підгір'я. 9. Гола земля безнадійно сіріла під олов'яним небом... (битий крилами вітру) (М. Коцюбинський).
5. Випишіть із наведених речень дієприкметники. Визначте їх вид, стан, час і синтаксичну роль.
1. Дрібні хатки під солом'яними дахами залишалися позаду, їх змінили кам'яні будинки, криті гонтою і бляхою, муроване передмістя тіснішало, стискалося... 2. Чужинці загомоніли, захоплені сміливими словами незнайомого... З. Він був не надто високий, але кремезний, одягнений у дорогий запорізький жупан; брязнула об край столу шабля в обсипаних коштовними каменями піхвах... 4. Полковник чекав з розпростертими для обіймів руками, поки кошовий скочив з коня. 5. Катерина повернула голову до сенаторів, обвішаних медалями й орденами, перев'язаних навхрест малиновими і голубими стрічками... 6. З перев'язаною рукою, в довгополій шинелі квапиться до станиці Зи-мовейської відпущений з війни поранений солдат Омелько Пугач. 7. Тупіт уже за спиною, чути мову вершників, та не оглядався мандрівник, задив-лений у плин ріки, заглиблений у себе (Із творів Р.Іваничука).
