Страх має дуже реальний вплив на організм, а ці зазначені вище "ефекти" покликані захистити нас від небезпеки.
У повсякденному ж житті, невелика порція страху може бути корисною: вона тримає нас у напрузі та мотивує. Утім, коли страх і невпевненість "затуляють" здоровий глузд, ці нездорові розумові процеси можуть затьмарити розум і завадити реалізації поставленої мети. Крім того, постійне занепокоєння, невпевненість у собі та ірраціональний страх, можуть викликати безліч проблем зі здоров'ям: проблеми травної системи, головний біль, депресію, високий кров'яний тиск та серцево-судинні захворювання.
Саме тому, важливо бути в курсі власних страхів та невпевненості і погодитися, що якщо вони дійсно заважають нормальній життєдіяльності, то треба з ними щось робити.
<span>Персоніфікація (живе спомин), епітет (сивий-сивий спомин).</span>
Гуцули-тонко її відчувають, уміють користуватися її дарами, жити у злагоді з добрими й злими духами. Уявлення про чисту і нечисту сили, про добро і зло формуються у дитинстві, але не зникають і в дорослому віці, набуваючи інших форм, іншого втілення.Повість М. Коцюбинського "Тіні забутих предків" посідає особливе місце у творчості М. Коцюбинського. Це художнє відкриття письменником загальноукраїнському читачеві життя народу Гуцульщини, тієї чарівної частини української землі, яка протягом століть була відірвана від Великої України. Письменника надзвичайно захопила самобутність і неповторність цієї чарівної гілки на дереві життя українського народу. У повісті Гуцульщина вимальовується перед нами такою, якою сприймали і бачили її самі гуцули, котрі вірили в те, що природа одухотворена, жива, діюча, населена добрими і злими духами.Усі члени родини були дружними. Гуцули — справжні діти природи, яку вони сприймають як живу істоту, чарівну і загадкову. "Тіні забутих предків" — це поетична і глибоко психологічна, лірична і філософська повість, у якій письменнику вдалося майстерно й правдиво відтворити картини життя і праці гуцулів, цього самобутнього народу
Природа для гуцулів — це і джерело натхнення.Смерть — це не кінець існування людини. Тіло помирає, але залишається дух. Можливо, це нове життя людського духу і святкують гуцули, танцюючи, співаючи та сміючись над тілом померлого.Теми які Коцюбинський розробляє в межах цього величезного часового масштабу, — життя і смерть, людина і природа, кохання і ненависть, язичництво і християнство — є темами вічними. Майстерність, з якою письменник це робить, зумовлює непересічне значення його твору.
Ну не бажала,тому що Павлусь був не самостыйною дитиною,його мати постійно доглядала,до 23 років його одягала, коли він захотів меду ,мати побігла по селу шукати його в засніжену погоду,а коли пришла додому з медом Павлусь відмовився від меду,мати після цього загинула, бо довго шукала мед в завірюху.Павлусь ,коли доріс до парубка,став такий гладкий, шкіра така ніжна наче у малятка . Тобто,мати не бажала Павлусеві щастя,вона його виростила не самостійним ,лінивим ..