Це Маруся Чурай, бо документальних підтверджень про її існування не залишилось,ім"я героїні залишилося лише в легендах та переказах про те, що вона кохала Гриця, що складала пісні тощо. Сама Ліна Костенко пояснює це в початковому розділі роману "Маруся Чурай" ("Якби знайшлась неопалима книга").
Дитинство в кожного своє: у когось — це село, батьківська хата, садок, звідки випурхнули пташенята, розправивши крила. В інших — це міська квартира, з нечастими приїздами на гостину в село до бабусі. <span>Тож у кожного в дитинстві є щось своє й неповторне. Але дитинство в Україні, це щось неповторне, яке не можна описати ні якими словами, адже </span> скільки слів можна підібрати, щоб описати Україну! Співуча, квітуча, красива, барвиста, прекрасна… сотні письменників, поетів, художників не втомлювалися підносити її красу у кращих творах мистецтва. Не дивлячись на складний історичний шлях, численні втрати і випробування, Україна змогла зацвісти буйним цвітом і до сьогодні продовжує вражати всіх своєю могутністю.
Тема: образ людини, відштовхнутої суспільствомГоловна думка: навіть якщо ти однин і в небезпеці, то все одно маєш духовні крила, які врятують, коли крижина почне тонути.Художні засоби:Епітети:біла, стара свита; темна, широка Одра; тонка, майже прозора крижина.<span>Метафори: В цьому році зима не вдягала білої свити//Часом вже й приміряла, та хтось її зразу крав.//Пошукала, поплакала..//Бідувала в старій із торішніх зів"ялих трав.</span><span>Риторичне запитання: Що ж робити? Нащо крилатим ґрунт під ногами?
</span>
Людина- це перш за все творіння яке може відчувати добро і зло, ласку, любов. Якщо людина будь-яка, бідна чи багата, відчуває зло, егоїзм, заздрісь, то таку людину не назвеш хорошою. А якщо людина доба, привітна, ласкава, любляча- то її всі люблять і поважають. Але зараз настали такі часи що всі судять людину по її багатству, насправді це не правильно "Людина починається з добра, ласки , і великої любові" !