Якою повинна бути сучасна дівчина? Привабливою, працьовитою, вихованою, розумною, щирою душею — ідеальною. Героїня твору І. Котляревського «Наталка Полтавка» є уособленням найкращих рис дівчат, стала ідеалом національного характеру, в якому гармонійно поєдналися зовнішня краса і багатий духовний світ. Перед нами — проста українська дівчина — трудівниця, яка жила на початку ХІХ ст. Наталка — добра, ввічлива та чесна дівчина. «Золото — не дівка! — кажуть про неї.— Окрім того що красива, розсудлива, моторна і до всякого діла дотепна, яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою… яка трудяща, себе і матір на світі держить». Чим це не ідеал для сучасної дівчини? Для неї, як для справжньої дівчини-українки, найбільше багатство — чесне ім’я. Коли Тетерваковський залицявся до неї, вона з гідністю відповідала: «Знайся кінь з конем, а віл з волом». Хоч возний і пан, але вона не хоче мати багатства без любові, для неї щастя — життя з коханим. «Бідність і багатство — єсть то Божа воля, з милим їх ділити — єсть щаслива доля»,— висловлюється героїня. Ніжна і щиро сором’язлива, вона впевнена в собі, це допомагає їй не занепасти духом при злиденному житті. Я захоплююсь незвичайною рішучістю і стійкістю героїні в боротьбі за своє щастя, коли доля зводить її з коханим Петром. Наталку не лякає людський осуд, вона залишається з людиною, яку кохає понад усе. Героїня ще не одне покоління читачів буде вчити доброчинності й непорушної відданості найвищим почуттям. Вона являє собою впевнення споконвічного жіночого ідеалу моїх співвітчизників, що ґрунтувався на святинях народної моралі. Минали десятиріччя, змінювався суспільний устрій життя, додавав нові риси до соціального обличчя жінки, проте в найістотнішому цей ідеал залишався без змін. Нам близький і дорогий образ жінки, багатої духовно, чесної, працьовитої і сердечної. З плином часу такі ідеали не старіють, бо вони — загальнолюдські і вічні, актуальні для будь-якої епохи. Саме такою має бути любляча дитина, сповнена глибокої поваги до батьків. Саме такою має бути жінка: порядною, працьовитою, розумною. Саме такою має бути наречена: щиро люблячою, вірною, ладною з гідністю відстояти своє кохання. Всі ці моральні якості втілив у своїй героїні І. Котляревський, подавши їх у сукупності з рисами чарівної зовнішньої краси Наталки — ще однією характеристикою народного ідеалу для сучасних українських дівчат.
Над сенсом життя тисячоліттями мислять вчені, філософи, поети. А
мені здається, що я розумію сенс життя. Звичайно ж, сприймаю я його
по-своєму. І не розумом, а почуттям.
Буває такий стан, коли кожною клітинкою тіла відчуваєш: живеш. Кожну
хвилину гостро відчуваєш радість життя. Ось саме до такого почуття люди
прагнуть весь життєвий шлях. І саме в ньому вони все бачать сенс життя,
хоча пояснюють його по-іншому. По-різному пояснюють. Хтось - служінням
Батьківщині, хтось - особистою матеріальною вигодою, престижем, успіхом,
хтось - користю суспільству, служінням людям. Хтось бачить сенс життя в
сімейному затишку, теплі та продовженні роду, а хтось – у релігії, у
філософських ідеях, в екстримі, азарті, владі над іншими.
Але насправді все це - лише шляхи, якими людина приходить до
омріяного відчуття повноти життя. Особисто для мене, як для багатьох
інших людей, життя наповнюється сенсом завдяки любові до дорогих мені
людей. Це найпрекрасніший шлях, як я вважаю. Любов та кохання взагалі
наповнюють сенсом цей світ, і коли-небудь врятують його. Як співав
Володимир Висоцький: «Я дихаю, і значить, я кохаю. Я кохаю, значить, я
живу».
Я вважаю, що насправді люди живуть все-таки не заради життєвих
цілей, а заради самого процесу життя. Можливісті відчувати кожну
крапельку дощу, що падає на плечі літнім днем. Або бачити, як сонячні
промені просвічують крізь зелене листя дерев. Мати можливість говорити з
іншими живими істотами, обмінюватися з ними думками.
<span> А різні цілі в житті у людей - це насправді засоби відчувати себе
живим, відчувати все більше життя, все більше задоволення від нього.
Загалом, все більше випробовувати на собі життя у всіх його проявах:
радості, переживаннях, щасті, любові, пристрасті, гніву, смутку. Сенс
життя - це і є його вершина. </span>
Ответ:
Із великою любов'ю змальовує І. Франко образ дівчини Мирослави у повісті "Захар Беркут". Мирослава — молода вродлива дівчина, рано втративши матір, знала лише любов і турботу батька. Для неї головне — бути вірною собі, діяти так, як підказують сумління і серце. Тому вона і виступає проти батька на боці народу, стає справжньою патріоткою своєї вітчизни. Зрозумівши, на чиєму боці правда, дізнавшись про зрадництво свого батька, Мирослава пориває з ним і йде до тухольців. Дівчина, побачивши, що всі намагання врятувати честь батька марні, що шляху повернути батька до примирення і єдності з народом нема, виступає проти нього. Вона звертається до Захара Беркута з проханням прийняти її за дочку, бо "Тугар Вовк перестав бути моїм батьком, відколи зрадив свій край і пристав у службу монголів".
Мирослава полюбила простого селянського хлопця. В особі Максима Мирослава бачить усіх тухольців.
Мирослава — один із перших образів дівчини-патріотки в українській літературі.
Теж саме:
1. Незвичайна знахідка в горах.
2. Схованка в капелюсі.
3. Перетворення мумі-троля на потвору.
4. Впізнання мати свого сина.
5. Експеремент.
6. Перетворення мурашиного лева на їжака.
7. Капелюха скинули в воду.