Катерина<span><span>Значення імені Катерина: походить від грецького слова «катаріос», що означає «чистий», «невинний».</span><span>Походження ім'я Катерина: Катерина, у поданні більшості людей, викликає асоціації з «царським» ім'ям, з величавістю і владністю.</span>Катерина вже в дитинстві виділяється деякою своєрідністю. Вона любить робити запаси, проявляючи при цьому жадібність. Постарається потягти зі стола побільше цукерок і приховати їх у затишному місці, прибере до рук безпритульне яблуко. Самолюбна, насилу переносить чиєсь перевагу. Прагне бути кращою в класі й спілкуватися намагається тільки з «вибраними».
Добре справляється з роботою в будь-якому виді діяльності, особливої переваги якої-небудь професії не віддає.
Схильна вірити астральним прогнозам. Володіє нерішучим характером. Випробовує внутрішній неспокій і тривогу по самих незначних приводів. Вона може здійснювати непередбачувані вчинки, і їй потрібний чоловік, який дав би їй почуття впевненості в собі. Господарськими справами займається по необхідності. Не завжди вдається правильно виховувати дітей.
Біля Катерини постійно перебуває багато шанувальників, але заміж вона довго не виходить. Шукає людину, близьку їй по психологічному складі.
Здоров'я хитке і сильно залежить від стану психіки. Легко піддається стресу. Нервова система нестабільна. Швидко стомлюється, їй необхідний тривалий сон і відпочинок.
<span>Фоносемантика: Слово Катерина справляє враження чогось хорошого.</span><span>Талісман: Лотос</span><span>Колір: Синій</span><span>Камінь: Хризоліт</span><span>Знаки зодіаку які підходять : Стрільцеві, Козерогові, Овна і Скорпіону</span><span>Іменини: 7 грудня</span></span>
1941 – 1945 – великие и страшные годы для нашей страны, для всего мира! Сколько людей погибло в сражениях второй мировой и Великой Отечественной войн! И не просто людей, а людей настоящих, героических. Таких, как Алексей Мересьев – герой «Повести о настоящем человеке» Бориса Полевого.
«Лётчик Алексей Мересьев попал в двойные клещи» и был сбит фашистским асом. Самолёт советского пилота упал в лес, а сам он, чтобы добраться до людей, полз по снегу, преодолевая боль, голод и холод, восемнадцать суток! Это непросто сделать даже здоровому и сытому человеку, а ведь Алексей был ранен и питался только тем, что мог найти по пути.
Ему повезло: однажды утром, когда силы совсем закончились, он встретил двух мальчишек, которые с помощью старших, жителей деревни Плавни, спасли лётчика.
Жилось людям из Плавней несладко. Немцы разгромили всю деревню и убили несколько человек. Но большинству жителей удалось сбежать, оставив всё своё добро. Они смогли найти в себе силы, чтобы продолжать жить.
Все очень сочувственно относились к Алексею, старались подкармливать его, несмотря на то, что самим нечего было есть. Но ведь если бы люди не помогали друг другу, фашистской Германии удалось бы поработить весь мир!
Второй сложный этап в жизни Мересьева произошёл уже в госпитале, когда он узнал, что ноги его поражены гангреной и без операции он умрёт. Алексей не хотел оставаться без ног, поэтому постоянно просил врачей подождать ещё немного. Лётчик надеялся, что какое-нибудь средство ему поможет. Но все надежды были тщетны.
После ампутации Алексей потерял всякую надежду на прежнюю жизнь и на возможность летать. Но тут Мересьев получил неожиданную помощь от нового обитателя палаты – Комиссара. Сначала тот поддержал молодого человека, вручив ему пачку писем – от однополчан, от любимой девушки. А потом Комиссар рассказал Алексею о лётчике, который смог летать без ноги. Мересьев понял, что для того, чтобы вернуться в строй, чтобы летать, недостаточно просто лежать на кровати.
Комиссар, встретившийся на жизненном пути Алексея Мересьева, был настоящим человеком. Он нашёл свои, нужные «ниточки» ко всем и, когда умер от ран, его как родного и близкого человека оплакивали все – и раненые, и медицинский персонал госпиталя.
Лётчику Алексею Мересьеву удалось добиться цели, к которой он шёл с таким упорством. После долгих тренировок он снова поднялся в воздух, снова воевал, снова сбивал фашистские самолёты. Он – пример того, как человек благодаря собственной силе воли, настойчивости, целеустремлённости преодолевает не только различные жизненные обстоятельства, но даже непоправимое физическое увечье.
<span>Герой повести Бориса Полевого – действительно настоящий человек! Именно такие люди 65 лет назад одержали победу над гитлеровскими полчищами и освободили мир от фашизма. </span>
Оловний герой повісті — Павлусь. Хлопець жив у селі Спасівка з дідусем, матір’ю та сестрою Ганнусею, але одного дня життя його перевернулося. Павлусь утратив рідних, а сестру татари забрали в полон. Щоб урятувати її, герой вирушає в далекі й небезпечні мандри. Павлусь намагається довести собі, що він — гідний нащадок козаків-запорожців, вірних захисників України. Саме тому хлопець залишає козаків, старшого брата й батька та їде за сестрою. Чимало перешкод виникло на шляху до Криму, але хлопець не здавався: він же славного козацького роду! Його продавали, змушували тяжко працювати, карали, але він гідно переніс випробування долі, не втратив почуття гідності, допомагав іншим у скруті. Звісно, що таким сміливцям посміхається доля. Павлусь досяг своєї мети: Девлет-ґірей відпускає сміливого хлопчину з сестрою з неволі та навіть дає охоронну грамоту, щоб дорогою не чіпали татари
Щастя.
Веселе,щасливе.
Приходить,дарує,радує,
Людей усіх щастям єднає
Веселощі.
Напиши в интернете коломийки и все
