<span>Книга -це джерело знань. За допомогою книг ми попадаємо в інший світ - фантазії, сміху, добра чи зла. Часом книги відкривають нам те, що ми не знаємо, про що навіть не здогадуємось,наприклад про таємниці океану, або космосу, будову рослин або походження тварин і людей. З допомогою книг ми вчимося читати і писати.Розвиваєм своє мислення. Всі мають читати книги, щоб більше знати, накопичувати досвід. Для того існують розумні, добрі, хороші книги,щоб передати це майбутнім поколінням .</span>
Вулиця мого дитинства
Для кожної людини дуже важливо те місце, де вона проводить своє дитинство. Дитинство – це пора, коли все в світі сприймається зовсім не так, як у дорослому житті. Діти навчаються життю по-новому, все, що відбувається в світі навколо них, – це щось цікаве, неймовірне. Саме з цієї причини для дитини весь світ є загадкою, яку той постійно по мірі свого дорослішання розгадує. Першим місцем, де все це у дитини відбувається, є рідна для неї вулиця.
Згадуючи своє дитинство і той вплив, який було справлено на мене рідною вулицею або двором, я відразу можуть виділити декілька найбільш важливих аспектів. По-перше, на вулиці свого дитинства я познайомився зі своїми першими справжніми друзями. Не можна по-справжньому дружити з людиною через Інтернет або ще якось ще заочно, дружити можна лише при особистому знайомстві. Як тільки я вперше вийшов на вулицю, я сам по собі почав з кимось знайомитися і спілкуватися, друзі з’явилися якось мимоволі, самі по собі. Разом з ними ми досліджували рідну вулицю, рідний двір і, незважаючи на те, що наша вулиця абсолютно звичайна і нічим не відрізняється від інших, ми завжди знаходили на ній безліч пригод, величезну кількість цікавих занять. Втім, вулиця подарувала мені не тільки приємні хвилини, але і перше в моєму житті розчарування. Звичайно, все не може бути настільки добрим і прекрасним, як хочеться, іноді в житті бувають проблеми. Я навчився цінувати хороших людей, довіряти їм, але і визначати того, з ким мені не по дорозі. Вулиця – хороший вчитель, вона дозволяє людині дізнатися багато нових людей, розширити коло своїх знайомств і навчити відрізняти хороших, відповідальних людей від негідників.
Перший листок,який зiрвала осiнь,лiтав i був схожий на самотнього птаха.Вiн не знав,що йому робити.Куди впасти?Якщо в рiчку,то вода понесе далеко вiд лiсу i листочок не зустрiне рiдних.Якщо в траву,то вiн бiльше не побачить сонця.Якщо на ромашку,то не побачить сонця вона. Вiтер то пiднiмав його вверх,то опускав до низу,а то кружляв у своэму вихорi.Листочок бачив увесь свiт як на долонi.Вiтер вщух i листочок обережно опустився на землю бiля свого рiдного дерева.Неподалiк проходила дiвчинка.Побачивши першого осiннього листочка,вона замилувалася його красою.Листочок лежав прямо на стежцi,якою йшла дiвчинка.Вона пiдняла листочка i вiднесла додому,де зробила з нього гербарiй.
1.живопись меня вдохновляет.
2. я считаю что живопись это наша жизнь.