1)Экономическая:
-ежегодная выплата дани
-собирали не только дань, но и поплужное, ям, «корм»
-орда так же повлияла и на торговлю, ведь без их пропусков она была невозможна
- торговые пути были под контролем ордынцев
-торговые пути были под контролем ордынцев
2)Политическая:
-Русские князья были вассалами
-За властью русских князей следили ханы
-Князьям выдавались ярлыки – ханские грамоты, утверждавшие их назначение
-Власть поддерживалась с помощью террора
Похід у Таврію за волею — масовий похід українських кріпосних селян до Перекопу з метою поселитися в Криму і отримати волю від кріпацької залежності. Розпочався в квітні 1856 року. Похід був спрямований на відновлення соціальних і національних прав українців в Російській імперії[1].
Є другим після Київської козаччини за масовістю селянським рухом України в середині 19 століття. Приводом до руху стали чутки про те, що нібито царський уряд пропонує всім бажаючим переселитися на спустілий після Кримської війни 1853—1856Крим. Також згідно з чутками кріпакипереселенці отримають за це волю, матеріальну допомогу, добру платню тощо.
Розпочавшись у Верхньодніпровському та в інших населених пунктах Катеринославської губернії, незабаром поширився на Херсонську губернію, частково — на селян Харківської губернії, Чернігівської губернії та Полтавської губернії[2]. Кріпаки у масовому порядку з своїми родинами і майном знімалися з своїх місць проживання і йшли в напрямку до Перекопу, залучаючи до походу селян усіх сіл, які зустрічалися на їхньому шляху. Особливо широкого розмаху рух набув улітку в Катеринославській та Херсонській губерніях. Лише з одного Верхньодніпровського повітупішло більше 1/3 кріпаків (15,3 тисяч осіб). У Катеринославському повіті селянським рухом було охоплено 123 з 128-ми маєтків. Кількість учасників руху з Херсонщини влітку 1856 року досягло 3 тисяч осіб. Переселенці прямували до Перекопу[3].
Селяни, які залишалися на місцях, відмовлялися виконувати панщину. На боротьбу із шукачами волі було кинуто значні військ. сили. У ряді місць селяни, озброївшись кілками, вилами та сокирами, чинили опір загонам поліції і військ. командам. За неповними даними, лише в Катеринославській та Херсонській губерніях сталося 6 кривавих сутичок, в яких було вбито 5 і поранено 50 осіб. За допомогою російських військ, численних загонів поліції, шляхом розстрілів, екзекуцій та арештів царському урядові наприкінці 1856 року вдалося припинити селянський рух на Півдні України. Тисячі повстанців було віддано під суд.
<span>1.Для ведения торговых записей и расчётов
2.Возможно для упрощения клинописи</span>
У становление фашистской диктатуры в Германии привело к созданию в центре Европы опасного очага войны и агрессии.
Уже 3 февраля 1933 г., на четвертый день после прихода фашистов к власти, Гитлер собрал руководителей армии и флота и пояснил им, что важнейшей задачей нацистского правительства «является восстановление политической мощи Германии». «Как будет использована политическая мощь, когда она будет налицо? Сейчас этого нельзя сказать. Может быть, для завоевания новых экспортных возможностей, возможно, что еще лучше, для завоевания нового жизненного пространства на Востоке и его безоговорочной германизации»1.
Основная цель внешней политики гитлеровской Германии в 1933—1939 годах состояла в том, чтобы создать в Европе и во всем мире благоприятные внешнеполитические условия для подготовки и развязывания агрессивной войны. В первые годы нацистской диктатуры (1933—1937 гг.) эта цель конкретизировалась следующим образом:
— постепенно порвать все стеснительные для Германии положения версальской системы и тем самым открыть дорогу для легальной, ничем не ограниченной подготовки гитлеровских, вооруженных сил к войне;
— используя антисоветские настроения в правящих кругах западных держав, создать единый империалистический фронт борьбы против Советского государства;
— не допустить создания в Европе системы коллективной безопасности, которая была бы мощной преградой на пути гитлеровской агрессии;
— установить тесный контакт с профашистскими реакционными элементами в других капиталистических странах и, опираясь на них, создать «пятую колонну» для подрыва будущих противников изнутри;
