Аналіз вірша "Мені однаково", Шевченко Т.:
Тема: відданість поета своїй Батьківщині, його прилюдна сповідь про синівські почуття до рідної землі.
Мотив: поєднання громадянського й особистого в житті людини.
Композиція: поезію можна умовно поділити на дві частини: 18 рядків — перша частина; п ’ять останніх рядків — друга частина. Твір побудований за принципом протиставлення. Рядок "Мені однаково" стає своєрідним рефреном, у якому слово "однаково" стає головним у всьому вірші, воно ніби цементує твір і кожного разу має іншу змістову функцію.
Мова вірша: буденна, мало не прозаїчна; твір написаний простими непоширеними реченнями, що забезпечує стрімке розгортання внутрішньої дії твору. "Мені однаково" сприймається як твір-маніфест про самопожертовність митця в ім’я українського народу.
<span>Як би у мене були крила я давно б полетіла далеко від справ ,злітала на хмари й проїхалась на них по всьому небу.Побачила б зблизька схід та захід.Яка краса...Напевно всі мріють про крила.Як прекрасно побачити як рожеві хмари тонуть в морі або як сонце лягає спати.Покриваючи небо червоною ковдрою.Я так мрію про крила...</span>
У п`єсі «Наталка Полтавка»<span> в сатиричному плані подано </span>образи возного й виборного<span>. Возний — дрібний урядовець, що «помазався паном», «юриста завзятий і хапун такий, що і з рідного батька злупить!» З цинічною відвертістю виправдовує він хабарництво, несправедливість, які панували в тогочасному суспільстві. Вовча мораль возного найвиразніше проступає в його пісні «Всякому городу нрав і права...» Возний проповідує огидну мораль здирників і гнобителі: </span>
<span>Всякий, хто вище, той нижчого гне, — </span>
<span>Дужий безсильного давить і жме, </span>
<span>Бідний багатого певний слуга, </span>
<span>Корчиться, гнеться пред ним, як дуга. </span>
<span>Характер хапуги й здирника розкривається не прямолінійно. Поступово, іноді мимохідь, драматург показує способи його збагачення. Майстерно володіє письменник основним принципом реалістичної типізації — засобами розкриття різних рис характеру людини. Возний зображений не тільки як хабарник. Не раз у п'єсі виявляється його певна освіченість. Він добре обізнаний з українськими літописами. Але це в нього йде не від любові до культури рідного краю, а з його житейської, судової практики, щоб довести права своїх клієнтів на дворянство, він змушений ритися в літописах, обґрунтовуючи походження панків від шляхти, від значної козацької старшини. </span>
<span>Обізнаний возний і з театром, але й тут виявляється його груба натура. Возному хотілося, щоб на сцені справді вбивали, — тоді б, мовляв, було «за що гроші платити». Знає возний і літературу, зокрема вірші. Він просторікує про любов, яка не знає соціальних меж. Ллє й тут слова возного — брехня пана, а не погляди освіченої людини. І. Котляревський розкриває, що то за любов: «Люблю тя, дівицю, как жадный волк младую ягницю». Любов до Наталки не заважє нозному одночасно відвідувати і «вдовствующую дякониху». </span>
Рундук-ганок. 2)Шопа- сарай, повітка.3) Плахта.4) Мулла-переводчик.. Прости, если что.Нашла что смогла.)))
Тим, що Тарас Щевченко хотів передати всі свої відзнаки до своєї країни. І це був його останній вірш після того як він помер. Через деякий час його і прозвали ,,Заповіт‘‘.
