Стиглі вишні виблискували на сонці,немов бісеринки
У мене в селі є велика гарба.
Довженко - найсучасніша людина серед митців кіно. Кінематограф світу мав би вже давно заснувати найвищу премію його імені, бо, по суті, всі режисери - його учні.
Довженко - найніжніший син України. Він був хворий Красою з великої літери. І всю історію свого народу бачив і показував через Красу. Він завжди боявся, щоб образи й характери не підмінювалися посадами, а драматургія -субординацією.
<span> Довженко шаленів від думки , що ми - народ упосліджений, не здатний опам’ятатися, пригадати свою історію. Він народився й жив для добра та любові. «У красі більше глибокої істини, ніж в одній лише голій правді. Істинне те, що прекрасне». Це - його безсмертні слова </span>
Неньці, ляльці, Зіньчин, Таньчин, у боротьбі, на призьбі, товариські, здається, тьмяний, бриньчати, різьбяр, читальня, козацький, бадьорий, купальські, чотирьом, забрьоханий, Горький, молодь, мить, жаль, осторонь,женьшень, Маньчжурія, вільно, льотчик, павільйон, олівець, емульсія, маленький, емальований, вірність, український, сільський, людський, далечінь, астраханський, електропаяльник, кільце, царський, підносься, звідкілясь, скрізь, велетень, кінський, палець, величність, перець, двадцять, біль, сіль.