Ответ:
Складова частипа характеру порядної людини — прямота, чесність, правдивість, принциповість, відповідальність за слово і діло. У поєднанні цих рис із вихованістю, тактовністю, чуйним ставленням до людей виявляється наша духовна сила, наше піклування про загальне добро.Людину в собі треба будувати. Кожен з нас — своєрідний будівничий, скульптор, який творить самого себе.Праця душі починається з об’єктивної, чесної оцінки самого себе, того, чим ти живеш, що тебе хвилює, тривожить. Це роздуми про те, що ти робиш, про твої успіхи в навчанні.
Чого ще треба досягти. Це і здатність співпереживати, перейматися болями інших людей, насамперед матері, батька, повага до інших, до колективу, відповідальність за свої вчинки перед суспільством
Подробнее - на Znanija.com - znanija.com/task/5873662#readmore
Объяснение:
Підмет - це именник, а присудок - дієслово.....
"Я люблю літо. Люблю його жителів: птахів,комах,звірів.Люблю канікули. Люблю відпочивати на природі.Але нажаль на нього ще довго чекати."
Пасивні дієприкметники виражають ознаку предмета за стосунком до дії, тобто пов'язаний з дієприкметником предмет підлягає дії іншого предмета: прочитаний (учнем) вірш, зрошена (дощем ) трава.
Твір-мініатюра
Барви осені
Барви осені різнокольорові… Жодна інша пора року не радує око таким багатством кольорів та відтінків, хоч кожна по-своєму красива. Осінь недарма називають золотою – особливо в жовтні, коли листя на деревах стають усіх можливих кольорів – лимонно-жовті, жовтогарячі, золоті, червоні та насичено-багрові. А берези та верби ще й досі зберігають своє свіже зелене вбрання. Найбільш яскравий і сонячний жовтий колір з-поміж усіх має листя ясеня. Це моє улюблене дерево. Мені подобається прогулятися в парку ясного жовтневого дня, коли навіть повітря виблискує якоюсь дзвінкою прозорістю, над головою розкидається безмежне синє небо, а де-не-де поміж гілок проглядають червоні ягоди достиглої горобини.
Така барвиста пора осені настає раптово та швидко минає. На зміну їй приходять дні, коли дивишся на світ ніби крізь сіру вуаль дощу. І приглушуються барви, відтінки, заспокоюється, готуючись до зимового перепочинку, природа. Небо опускається нижче, листя стає коричневим та посохле падає нам під ноги.
Проте недарма співається в пісні, що у природи немає поганої погоди. Одного разу я бачив таку саму картину, як у фільмі «Службовий роман»: осінній сніг на багряному листі, що ще не встигло облетіти. Це було дуже красиво, захопливо і незвичайно.
