Для меня смысл жизни - это предназначение, то, для чего я вообще родилась, причины моего рождения и существования. Существует множество взглядов на смысл жизни, много интересных теорий и предположений, но наверняка не может знать никто. Кто-то связывает смысл жизни с реализацией своих талантов, кто-то с семьей, детьми, работой, кто-то считает, что родился для того, чтобы учиться на Земле, а возможно человек является лишь источником энергии для более высших сил. Этот вопрос не имеет достоверного прижизненного ответа.
<span>Городничий
• Я пригласил вас, господа, с тем, чтобы сообщить вам пренеприятнейшее известие: к нам едет ревизор.
• Я как будто предчувствовал: сегодня мне всю ночь снились какие-то две необыкновенные крысы. Право, этаких я никогда не видывал: чёрные, неестественной величины! Пришли, понюхали — и пошли прочь.
• Оно конечно, Александр Македонский — герой, но зачем же стулья ломать?
• Также заседатель ваш… он, конечно, человек сведущий, но от него такой запах, как будто бы он сейчас вышел из винокуренного завода — это тоже нехорошо.
• А подать сюда Ляпкина-Тяпкина!
• Умный человек — или пьяница, или рожу такую состроит, что хоть святых выноси.
• Дай только, Боже, чтобы сошло с рук поскорее, а там-то я поставлю уж такую свечу, какой еще никто не ставил: на каждую бестию купца наложу доставить по три пуда воску.
• Пусть каждый возьмёт в руки по улице… чёрт возьми, по улице — по метле! И вымели бы всю улицу, что идет к трактиру, и вымели бы чисто!
• Оно чем больше ломки, тем больше означает деятельность градоправителя.
• Да если спросят, отчего не выстроена церковь при богоугодном заведении, на которую год назад была ассигнована сумма, то не позабыть сказать, что начала строиться, но сгорела. Я об этом и рапорт представлял. А то, пожалуй, кто-нибудь, позабывшись, сдуру скажет, что она и не начиналась.
• Да если проезжающий чиновник будет спрашивать службу, довольны ли, чтоб отвечали «Всем довольны, Ваше Благородие!» А который будет недоволен, то ему после дам такого неудовольствия!..
• Да сказать Держиморде, чтобы не слишком давал воли кулакам своим; он, для порядка, всем ставит фонари под глазами — и правому и виноватому.
• Да не выпускать солдат на улицу безо всего: эта дрянная гарниза наденет только сверх рубашки мундир, а внизу ничего нет.
• В Саратовскую губернию! А? и не покраснеет! О, да с ним нужно ухо востро.
• О, тонкая штука! Эк куда метнул! какого туману напустил! разбери кто хочет! Не знаешь, с которой стороны и приняться. Ну, да уж попробовать не куды пошло! Что будет, то будет, попробовать на авось.
• Нужно быть посмелее. Он хочет, чтобы считали его инкогнитом. Хорошо, подпустим и мы турусы: прикинемся, как будто совсем и не знаем, что он за человек.
• Славно завязал узелок! Врет, врет — и нигде не оборвется! А ведь какой невзрачный, низенький, кажется ногтем бы придавил его. Ну, да постой, ты у меня проговоришься. Я тебя уж заставлю побольше рассказать!
• А вот посмотрим, как пойдет дело после фриштика да бутылки толстобрюшки! Да есть у нас губернская мадера: неказиста на вид, а слона повалит с ног. Только бы мне узнать, что он такое и в какой мере нужно его опасаться.
• Уж и вы! Не нашли другого места упасть! И растянулся, как чёрт знает что такое.
• Эк как каркнула ворона! (Дразнит его.) «Был по приказанию!..» Как из бочки так рычит.
• Унтер-офицерша налгала вам, будто бы я ее высек; она врет, ей-богу, врет. Она сама себя высекла!
• Что, самоварники, аршинники, жаловаться? Архиплуты, протобестии, надувайлы мирские, жаловаться?
• «Мы, говорит, и дворянам не уступим». Да дворянин… ах ты, рожа! — Дворянин учится наукам: его хоть и секут в школе, да за дело, чтоб он знал полезное.
• Еще мальчишка, «Отче наша» не знаешь, а уж обмериваешь; а как разопрёт тебе брюхо да набьёшь себе карман, так и заважничал! Фу ты, какая невидаль! Оттого, что ты шестнадцать самоваров выдуешь в день, так оттого и важничаешь? Да я плевать на твою голову и на твою важность!
• Вот ты теперь валяешься у ног моих. Отчего? — оттого, что мое взя?ло; а будь хоть немножко на твоей стороне, так ты бы меня, каналья, втоптал по самую грязь, еще бы и бревном сверху навалил.
• (бьет себя по лбу) Как я, нет, как я, старый дурак! Выжил глупый баран из ума!
• Вон он теперь по всей дороге заливает колокольчиком! Разнесет по всему свету историю. Мало того что пойдешь в посмешище — найдется щелкопер, бумагомарака, в комедию тебя вставит. Вот что обидно! Чина, звания не пощадит, и будут все скалить зубы и бить в ладоши. Чему смеетесь? — Над собою смеетесь!
• Я бы всех этих бумагомарак! У, щелкопёры, либералы проклятые! Чёртово семя! Узлом бы вас всех завязал, в муку бы стёр вас всех да чёрту в подкладку! В шапку туды ему!..
</span><span>
</span>
Грей, в отличие от Ассоль, был более "приземленным", как сейчас это говорится, более приспособленным к условиям реальной жизни.
Ассоль - мечтательница. Их объединяла вера в сказку, обоих влекли мечты
Тема. Утвердження ідеї права людини на щастя, прагнення до втіхи та радощів життя у творчості Омара Хайяма.Мета: продовжити ознайомлення учнів із творчістю О. Хайяма; поглиблювати навички аналізу рубаї; розвивати навички виразного читання; сприяти вихованню моральних якостей школярів.Обладнання: тексти творів О. Хайяма (у перекладах на вибір учителя).ХІД УРОКУМи — сонце щастя й горя океан…Злі й добрі ми, довершені й нікчемні…Омар ХайямI. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ Бесіда на повторення.— В якій формі класичної поезії Сходу Омар Хайям став неперевершеним май-стром?— Як ви думаєте, що приваблювало поета в цьому жанрі?II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ ТА ЕПІГРАФА УРОКУРобота з епіграфом.— Як, на вашу думку, слід розуміти слова Омара Хайяма, котрі є епіграфом уроку?— Чи можна стверджувати, що саме людина є головним об’єктом спостережен -ня майстра?III. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ 1. Слово вчителя.Омар Хайям завжди прагнув до знань, ніколи не соромився вчитися. Найбіль-ше, що цінував поет у людях, було не багатство, а розум. Сучасники згадували, що він ніколи не плазував перед грішми, а схилявся лише перед мудрістю. Усе життя по-ет-філософ прагнув пізнати людину й зрозуміти сенс її буття.Якою ж Омар Хайям бачив людину і про що мріяв, які ідеали утверджував? Най-краще про це нам розкажуть його вірші. 2. Виразне читання учнями віршів О. Хайяма.(Учні виразно читають вірші О. Хайяма, в яких говориться про людину, її існу-вання, оспівується кохання, радощі життя.) 3. Бесіда за прочитаним.— Що, на вашу думку, найбільше любив поет?— Які моральні риси цінував митець у людях? (Чесність, незалежність, гідність, добро, справедливість, порядність, вірність у дружбі.)— Як Омар Хайям ставився до радощів буття? (Він утверджував право кожної людини на щастя. Поет любив життя, сприймав його в усій повноті.) — Яким, на вашу думку, було світосприйняття поета? (Незважаючи на нещастя, яких він зазнав чимало, поет був оптимістом.)— Якою постає у віршах кохана жінка? (Поет схиляється перед її вродою, чесно-тами, радіє любовним утіхам, сумує за коханою.) 4. Коментар учителя.Є в Омара Хайяма вірші, сповнені сумнівів, розчарувань, спричинених негараз -дами, зрадами, людською ницістю. Але він зажди залишався великим гуманістом.Хоча поет жив самотньо, серце його пізнало радощі кохання. Для Омара Хайя-ма кохана — це «чарівна троянда», «стрункий кипарис», жадана й ніжна. В одному з віршів він називає себе «рабом пристрастей». За такі слова йому не раз доводилося страждати від недоброзичливості деяких сучасників. Але поет не цурався земних ра -дощів і вважав, що кожна людина має право на щастя. Оспівування кохання, земних утіх, вина (але не пияцтва!) надають оптимістичного звучання його творам. У ліриці поета, крім філософських, звучать і гедоністичні мотиви. 5. Словникова робота.Гедонізм (гр. hedone — насолода) — етичне вчення, яке проголошує сьогоденну насолоду й чуттєві втіхи найвищим благом та метою життя. 6. Творчі завдання.— Визначте особливості рубаї як ліричного жанру. (Лаконізм, філософська глибина, гнучкість форми, чітка ритмомелодика.)— Які художні засоби виразності використовує автор? Наведіть приклади. (Епітети: юність бистронога, вічний поріг, друг гідний, гордий небосхил; метафори: нас переслідує неволя навісна; життя розвіявши; О світе! Сидиш недвигою у башті гніву й зла.)— Чи можна говорити про афористичність рубаї? (Так, але глибока філософська думка висловлена коротко, стисло і влучно, завдяки цьому рубаї стали самостійними виразами.)— Наведіть приклади поезій Омара Хайяма, що сприймаються як афо ризми. 7. Узагальнююча бесіда.— Пригадайте, як називали Омара Хайяма сучасники. Чому? Аргументуйте свою думку. (Перекладачем думок неба на мову людей.) 8. Заключне слово вчителя.Високі й прекрасні істини відомі тільки небу. Але є люди, що прагнуть пізнати їх. Таких сміливців не зупиняють глузування натовпу, образливі вигуки, сірість і буденність життя, людська метушня. Вони здатні піднятися над усім цим, бо прагнуть довершеності, найперше — у власній душі. Кожний новий крок на цьому шляху наближає їх до Вічності.Омар Хайям переборював негаразди свої і свого часу завдяки творчій уяві, глибині, космічності мислення. Його твори і нині приваблюють мільйони читачів.IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ 1. Виразне читання рубаї О. Хайяма.(На вибір учнів.) 2. Підсумкова бесіда.— Чим приваблюють поезії Омара Хайяма сучасного читача?— У чому, на вашу думку, полягає значення поезії О. Хайяма для світової літе-ратури? 3. Творча робота.— Письмово проаналізуйте одну з поезій Омара Хайяма (на вибір учителя або учня).V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯЗакінчити письмовий аналіз поезій О. Хайяма. Підготувати повідомлення про життя і творчість Рудакі та Гафіза.