Ответ:навчае дороблювати вам справи до кинця
Объяснение:
Протягом своєї багатовікової історії український народ склав понад двісті тисяч пісень. З піснею народжувалися, виростали, відходили у вічність. Пісня була такою ж насущною потребою, як хліб і вода. Де зараз можна почути українську народну пісню? Переважно — на весіллі, інколи — на якійсь гостині, зрідка — колискову, та й то радше у виконанні бабусі, а не молодої мами. Народна пісня поступово втрачає свої позиції. Мабуть, це можна пояснити тим, що кожне покоління любить свою музику, яка відображає стрімкий плин часу. Можна також звинуватити технічний прогрес: мовляв, легше увімкнути магнітофон чи приймач, аніж співати самому. Але наскільки теплішою, невимушенішою стає атмосфера в домі, коли люди співають! Пісня справді здатна об’єднати, зачарувати і пробудити найкращі почуття, зачепити найтонші струни людської душі. Хто це відчув, прагнутиме відчути знову.
На мою думку, любов до народної пісні закладається у сім’ї. Певну роль відіграє школа й позашкільні установи. А ще — радіо й телебачення, конкурси і концерти, народні свята й гуляння… Гадаю, не варто боятися робити інструментальні обробки народних пісень, сучасне аранжування — від цього народна пісня тільки виграє у тому сенсі, що легше й природніше займе чільне місце в юних душах. Однак величезний пласт народних пісень, насамперед календарно-обрядових, напевне залишиться лише в скарбницях народної творчості, бо відійшов у минуле ще тоді, коли замість серпа і коси на полях з’явилися трактори і комбайни…
Ответ:
По объёму дума больше исторических балладных песен, с которыми, как и с давним дружинным эпос, имеет генетическую связь[2]. В структуре думы является более или менее выраженные три части: запев основной рассказ, окончание. Стихосложение думы неравносложное, астрофичное, с интонационно-смысловым членением на уступы-тирады, в пении начинается криками «ой», а завершается «гей-гей».
Своей стихотворной и музыкальной формой думы представляют высшую стадию речитативного стиля, развитого ранее в причитаниях, из которых думы переняли некоторые мотивы и поэтические образы. С причитаниями думы роднит и характер импровизации. Длинные рецитации дум переходят в плавные, меняющиеся формы. Каждый кобзарь перенимал от своего учителя образец исполнения в общих чертах и создавал свой отдельный вариант мелодии, под которую исполнял все думы своего репертуара.
Пение дум требует особого таланта и певческой техники (поэтому думы сохранились только среди профессиональных певцов). Доминантный элемент думы — словесный, а не музыкальный, и формируется он в определённой мере импровизационно, поэтому рифмы часто риторические. Рифмы в думах преимущественно глагольные. В поэтике характерны развёрнутые отрицательные параллели , традиционные эпитеты , тавтологичные высказывания , разнообразные фигуры поэтического синтаксиса , традиционные эпические числа . Стиль дум торжественный, возвышенный, чему способствует использование архаизмов, старославянизмов и полонизмов . Эпичность и торжественность дум усиливается ретардациями — замедлением рассказа через повторение фраз-формул.
У думы, в отличие от баллад и эпоса других народов, нет ничего фантастического. Древнейшее упоминание о думах есть в хронике польского историка С. Сарницкого, древнейший текст думы, найденный в краковском архиве М. Возняком в 1920-х годах в сборнике Кондрацкого «Козак Голота».
зачем мальчику нужно было найти цветок щастья??
зачем он был ему нужен??
кто встретился ему на пути когда он плыл по ставу??
чего не хватоло мальчику???
що це було??сон или всё правда???
когда мальчик вырос кто ему рассказал всё правду о цветах??
узнал ли мальчик от мама всю правду о цветке??
где рос цветок щастья??
что читала мама перед сном сыну??
мог бы мальчик быть счастлив и без цветка щастья??
Україна це пісня пісня зближує якби небуло пісні то небуло б й україни. Є така легенда що бог наділив всі країни Францію її мовами Іспанію танцями і т.д. а Україні лишилась лише пісня. Тож коли ми працюємо або щось робимо то ми щось підспівуємо ось чого пісня душа народу
