<span>Конспект уроку з розвитку мовлення на заявлену тему в 6-му класі, мета якого - навчити учнів складати замітку до стінгазети інформаційного характеру; повторити матеріал про особливості публіцистичного стилю та будову тексту, сприяти збагаченню словникового запасу; розвивати зв’язне мовлення школярів, мислення, навички самостійного написання текстів</span>
Схилитися,прихилитися
предобрий
розімліти
призвати
розписати, приписати, списати
прегіркий
розігріти пригріти
з*іхати, приіхати
створити
з*єднатися роз*єднатися приєднатися
сформувати
сказати розказати
премудрий
прерозумний
придумати
прекорисний
препоганий
Жив на світі соняшник.Одного сонячного ранку з нього випала насінинка.Вона злякалася,що більше не зможе побачити його,але раптом до насінинки підійшла маленька дитина.Тільки вона взяла на руки насінинку,і хотіла її з`сти,як її підхватив вітер і закружляв у повітрі.Прокинувшись насінинка побачила сонечко і попросила його щоб воно її зігріло.Сонечко погодилось.Після цього насінинка подякувала йому і підросла.Але раптово з`явилась дощова хмара і полила її.Насінинка ще підросла.За декілька таких днів,насінинка стала красивим соняшником і милувалася перед сонечком.
Різдв - корінь, ян - суфікс, ий - закінчення
спосіб творення суфіксальний (бо слово утворено від іменника РІЗДВО додаванням суфікса ЯН)
Кожна людина починається зі знання свого родоводу. А її коріння закладене в батьківській домівці, в материнській пісні.
<span>Батьківська хата — це те, що завжди згадується, сниться, що ніколи не забувається і гріє теплом спогадів. </span>
<span>Усіх членів сім'ї завжди об'єднував живильний родинний вогник. Від матері до доньки передавалися старанно вишиті рушники, сорочки; від батька до сина — земля, любов до неї, вміння відчувати її біль, чути її голос. </span>
І до сьогодні зберігаються ці родинні Традиції. Сім'я, що не вберегла вогника, накликає на себе біду.<span>Вогонь здавна оберігав оселю, біля нього росли діти, він вважався священним. </span>
<span>Раніше біля вогню довгими зимовими вечорами збиралися за вишиванням чи куделею. Тут, біля родинного вогнища, навчали поважати свій рід, розповідали про його старійшин, про те, як вони жили, що робили, як співали пісні. Тут навчали поважати людей, бути добрими, чуйними до своїх близьких, навчали дітей допомагати один одному, любити одне одного. Зібравшись усією родиною, вирішували, як мають відзначати свята, як мають жити, щоб не було соромно перед людьми. Хата дає селянинові надійний захист, оберігає від негараздів, дарує світ. </span>
<span>Такі спільні зібрання біля родинного вогнища залишались у пам'яті людини на все життя як найсвітліша згадка про своє дитинство, про свою сім'ю, про родинні традиції. Про це так гарно написав Андрій Малишко: </span>
<span>Та де б не ходив я в далекій дорозі, </span>
<span>В чужім чи у ріднім краю, </span>
<span>Я згадую вогник у тихій тривозі </span>
<span>І рідну хатину свою. </span>
<span>Бо дивляться в далеч засмучені очі, </span>
<span>Хоч тінь там моя промайне. </span>
Бо світ иться вогник у темнії ночі,
Мов кличе додому мене!
<span>
<span>
</span></span>
