Нпарараопппролшевлрнрплопаролджзшь
Мого друга звати( своє імя придумай) з ним завжди весело та легко, йому як і мені () років. Насправді я рідко звертаю на його одяг тому, що в дружбі це не найвжливіше.Також він не особливо переживає за свій вигляд. Зазвичай він одягнений в чорні брюки та теплий світер, який йому подарували бабуся з дідусем на день народження та синю шапку яка мені дуже подобається. Найсмішніше те що взуття в нас однакове, і купляли ми його в оди день разом. Ми важаємо, що так ми як брати. І іноді нас навіть плутають. Ось так одягнений мій друг.
У нас дуже красива школа, у ній хороші та розумні вчителі! красиві хлопчики та дівчатка, ми вивчаємо багато цікавих предметів... мій улюблений українська мова*! Нашу вчительку звати .......... . ось така у нас рідненька школа)
<span>Ви були в лісі, коли там панує зима? Не кожного року о такій порі ліс буває таким красивим, нині він незвичайний — чарівливий. Заходиш у це царство неземної краси й опиняєшся в полоні дивовижних вражень, коли навіть слова сказати не можеш голосно, аби не сполохати якогось дива. Он дерева набрали на своє гілля стільки пухнастого снігу, що здається не витримають дрібненькі галузки, і зрине вниз білий водоспад. Усі дерева, кущі стоять припорошені сніжинками, ніби готуючись до якогось балу. Хочеться розмовляти пошепки. Та снігурі зовсім на це не зважають, їм приємно перелітати з гілки на гілку й струшувати сніг. Білочки теж вискакують на прогулянку, щоб розвеселити себе й довколишніх птахів, які відразу злітають, якщо десь осиплеться сніг. І ліс наповнюється поодинокими звуками, такими ніжними й неповторними, ніби сама природа щось шепоче. Десь пташка обізветься, десь прошелестить сніг, сиплючись до підніжжя дерев. Так приємно стояти й слухати ліс.</span>
