Вот,надеюсь текст понравится.(на формулы не смотри,это домашнее задание для другого пользователя этого сайта).
Мамині страви завжди відзначаються вишуканістю. А коли вона пече хліб, то аромат розходиться по всій хаті. Згадуються вчення бабусі,яка завжди нагадувала,що спочатку хліб на стіл ставлять, потім люди сідають. я була маленькою і не розумілав чому саме так потрібно робити. Та бабуся була терпляча й мудра і завжди пояснювала: <span>в ньому є людська праця, надії, спогади. Буде поганий настрій у хазяйки, що хліб пече, — і за столом усі посваряться. А якщо вона буде лагідна — і хліб буде гарний, і мир у родині</span>
<span>Патріот України, як на мене, це людина сучасна: обізнаність у
сучасній культурній та політичній ситуації дає змогу орієнтуватися в
житті суспільства і давати реальну користь більше, ніж орієнтація на
минуле. Але патріот неможливий без знання історій своєї країни, і не
тільки. Якимось чином треба навчитися це поєднувати. А ніхто ж і не
казав, що бути по-справжньому корисним власній країні легко.
<span>А ще я постійно думаю про те, що в суспільстві є певний стереотип:
патріот — обов'язково або військовий, або письменник, або громадський
діяч. Насправді, не потрібно ставати на шлях соціальної діяльності для
того, щоб сміливо називатися патріотом своєї країни: професійні лікар,
вчитель, актор можуть бути і часто є набагато відданішими та
освіченішими людьми, ніж люди політики. Зрештою, варто займатися тим, до
чого лежить серце, а не тим, де є можливість гучно і красиво говорити.
Щодо слів — я не знаю, чи так вже потрібні гучні заяви, якась дрібна
пропаганда серед знайомих. Власне, чи не достатньо бути чесною, розумною
людиною, порядно поводитися з іншими, бути фахівцем і вболівати за свою
країну своїми справами, а не словами? Напевно, це надто складно для
багатьох? Однозначно складніше, ніж говорити і говорити.</span></span>