Я 5 языков знаю тем более и украинский
Однорідні члени речення
<span>Однорідними називаються такі члени речення, які з'єднуються між собою сурядним зв'язком. Вони відносяться до одного й того самого члена речення, відповідають на одне й те саме питання, виступають одним членом речення. </span>
<span>Однорідні члени речення з'єднуються один з одним: </span>
<span>1) Сурядними сполучниками (сполучниковий зв'язок) та інтонацією: </span>
<span>Краю мій, люблю я тебе вдень і вночі, вранці і ввечері і не знаю краю своєї любові (Панас Мирний) ; </span>
<span>2) Тільки інтонацією (безсполучниковий зв'язок) : Річка синіє, зітхає, сміється (М. Рильський) ; </span>
<span>3) Обома цими способами (змішаний — сполучниковий і безсполучниковий зв'язок) : </span>
<span>Розпарена теплінь віє соняшником, коноплею і яблуками (М. Стельмах) . </span>
<span>Однорідними можуть бути як головні, так і другорядні члени речення. Однорідні члени речення зазвичай виражаються однаковими частинами мови і однаковими формами. Проте в ролі однорідних членів можуть виступати різні частини мови: А душа нашої людини проста, без хитрощів (О. Корнійчук) . </span>
<span>Однорідні члени речення можуть бути поширеними: Хмари пливли за вершини Казбека і затьмарювали місяць (В. Собко) . </span>
<span>У реченні може бути не один ряд однорідних членів, а два і більше: Дзвінко й безтурботно перекликалися, співали, щебетали пташки (О. Войченко) . </span>
<span>Вимовляються однорідні члени речення з перелічувальною інтонацією однаковим тоном. </span>
<span>Якщо два однорідні члени протиставляються, то на першому інтонація підвищується, а на другому — знижується: Христина повернулась додому стомлена, але щаслива (Ю. Збанацький).</span>
Ви можете допомогти зберегти навколишнє середовище. Роблячи маленькі хороші справи, Ви зробите своє життя кращим і покажете приклад "зеленого" поведінки іншим. Якщо у вас є особистий автомобіль, ви все ж можете прогулятися пішки або навчитися їздити на велосипеді. Також можна частіше використовувати громадський транспорт для пересування: не так корисно, як велосипед, але все ж менш шкідливо, ніж щоденні поїздки на автомобілі. Гарна погода, ви приїхали на пікнік, а скрізь розкидане сміття. Що робити? Озбройтеся гумовими або одноразовими рукавичками, якщо такі є (якщо їх немає, то підійдуть і звичайні пакети) – і приберіть це сміття. А пізніше приберіть після себе. Візьміть додому рослини, краще – маленькі деревця. Як відомо, дерева виробляють кисень – так нехай же вам буде легше дихати! Не користуйтеся хімічними добривами. Не залишайте комп'ютер включеним просто так. Економте електроенергію: вимикайте комп'ютери і непотрібне світло. Виймайте із розеток всі електронні прилади та пристрої після використання або після того, як вони зарядилися (інакше вони продовжують «тягнути» електричну енергію). Намагайтеся більше користуватися натуральними матеріалами, і всім тим, що не викидається, а використовується повторно. Скажімо, краще використовувати звичайний багаторазовий посуд, але якщо ви вирішили, що потрібно скористатися одноразовим – обирайте паперовий замість пластикового, оскільки він набагато менше шкодить довкіллю. І нашому організму, до речі, теж, адже коли пластикові матеріали стикаються з високими температурами, вони починають виділяти токсичні речовини, які ми потім з'їдаємо. Відмовляйтеся від непотрібних целофанових пакетів в магазинах. І ще один (бонусний) крок – придумайте свої прості способи допомогти природі і розкажіть про них іншим!
Ми звикли називати себе й суспільство,до якого належимо,українською нацією. А що ж означає таке популярне сьогодні слово "нація”? Учені стверджують,що це - певний колектив людей,які мають спільне походження,спільну культуру. Однак найголовнішою ознакою,що дає право називатися нацією,є мова – найбільша духовна цінність українського народу.Не раз бувало,проходячи повз незначної кількості людей,до нас линуть такі вислови,які просто неприємно слухати. На жаль,сьогодні я все рідше і рідше зустрічаю людей,які володіють і вміють розмовляти рідною мовою.Мене,досить часто,цікавлять питання: чи вміємо ми спілкуватися?,чи ставимо собі за мету досягти успіху в певній справі за допомогою доречно сказаного,вміло використаного ввічливого слова?, чи завжди усвідомлюємо силу свого слова?, чи остерігаємось завдати необережним словом душевної рани співрозмовникові? Спостереження показують: не всі і не завжди.Живучи в постійному дефіциті добра,милосердя ми непомітно для себе спростили,збідніли етикет спілкування,засмітивши його нецензурною лексикою. Ця лексика вже так влилася в наше спілкування, що і у світі,напевно,не залишилося жодної людини,яка б нею не користувалася. Тема використання нецензурної лексики у мовленні дуже актуальна серед підлітків. Між ними побутує така думка,що вживання подібних слів допоможе здобути визнання і у своїх однолітків, бо виявляється,що користуватися такими висловами стало модно. Та чи приємно нам слухати таку мову,де раз у раз проскакує "гостре слівце”? Думаю,що ні. І якщо навіть у підліткових компаніях це,можливо,допоможе стати "своїм”, але аж ніяк не стане у пригоді,коли доведеться здобувати потрібну освіту чи зайняти гідне місце в конструкції суспільства. Вживання нецензурної лексики може призвести до того,що зможеш втратити найближчих друзів. Недарма давньогрецький філософ Піфагор говорив: "Бесіду варто вести так,щоб співрозмовників з ворогів робити друзями,а не друзів – ворогами”.<span>Ми не повинні псувати свою мову нецензурною лексикою,адже це отруює спілкування і сприяє деградації суспільства,що неможливо для держави,яка прагне самовдосконалення.</span><span>міні твір у публіцистичному стилі "Молодь і культура мовлення"
</span>
Розписка
Я, учень 9 класу Пупкін Іван Іванович, отримав від тренера шкільної спортивної секції Юзв’яка Івана Зиновійовича волейбольного м'яча строком на 3 (три)місяці. Зобов’язуюсь повернути до 2 липня 2012 р.
2 квітня 2012 року.
(Підпис)
:)
