Ми звикли називати себе й суспільство,до якого належимо,українською нацією. А що ж означає таке популярне сьогодні слово "нація”? Учені стверджують,що це - певний колектив людей,які мають спільне походження,спільну культуру. Однак найголовнішою ознакою,що дає право називатися нацією,є мова – найбільша духовна цінність українського народу.Не раз бувало,проходячи повз незначної кількості людей,до нас линуть такі вислови,які просто неприємно слухати. На жаль,сьогодні я все рідше і рідше зустрічаю людей,які володіють і вміють розмовляти рідною мовою.Мене,досить часто,цікавлять питання: чи вміємо ми спілкуватися?,чи ставимо собі за мету досягти успіху в певній справі за допомогою доречно сказаного,вміло використаного ввічливого слова?, чи завжди усвідомлюємо силу свого слова?, чи остерігаємось завдати необережним словом душевної рани співрозмовникові? Спостереження показують: не всі і не завжди.Живучи в постійному дефіциті добра,милосердя ми непомітно для себе спростили,збідніли етикет спілкування,засмітивши його нецензурною лексикою. Ця лексика вже так влилася в наше спілкування, що і у світі,напевно,не залишилося жодної людини,яка б нею не користувалася. Тема використання нецензурної лексики у мовленні дуже актуальна серед підлітків. Між ними побутує така думка,що вживання подібних слів допоможе здобути визнання і у своїх однолітків, бо виявляється,що користуватися такими висловами стало модно. Та чи приємно нам слухати таку мову,де раз у раз проскакує "гостре слівце”? Думаю,що ні. І якщо навіть у підліткових компаніях це,можливо,допоможе стати "своїм”, але аж ніяк не стане у пригоді,коли доведеться здобувати потрібну освіту чи зайняти гідне місце в конструкції суспільства. Вживання нецензурної лексики може призвести до того,що зможеш втратити найближчих друзів. Недарма давньогрецький філософ Піфагор говорив: "Бесіду варто вести так,щоб співрозмовників з ворогів робити друзями,а не друзів – ворогами”.<span>Ми не повинні псувати свою мову нецензурною лексикою,адже це отруює спілкування і сприяє деградації суспільства,що неможливо для держави,яка прагне самовдосконалення.</span><span>міні твір у публіцистичному стилі "Молодь і культура мовлення"
Люди різних професій не можуть обійтись один без одного . Візьмемо для прикладу фермерів , якби вони не вирощували овочі ,фрукти і спеції продуктовим магазинам не було б що продавати , і кухарям ресторанів доводилося б вирощувати їжу самотужки . Якщо б не було людей шо виготовляють будівничі матеріаль цеглу , бетон , то небуло б і будівельників і кожнф людина мала б сама собі будувати житло . Та най головнішою є професія вчителів. Бо якби не вони небуло б ніяких професій . Кожен мав би якось навчатися сам. Що б мати і їжу і дім .
Не воля - мой смысл жизни. Не свобода, а не воля. Не воля хуже полной свободы. Скормленный в не воле. Живу в не воле. Терпеть не могу не волю. Теперь я в не воле. Птица сидит в не воле Жаль утёсы, они такие унылые, как - будто в не воле. Постоянная не воля теперь моя репутация.
Навесні природа пробуждається від зимового сну. Тільки-но теплішає, звідусіль починає пробиватися молода яскраво-зелена трава. На деревах набухають бруньки та згодом перетворюються на маленькі листочки. На водоймах швидко тане лід. Весняне небо зазвичай чисте, блакитне, і по ньому швидко пливуть сніжно-білі хмаринки. А згодом починається справжня краса. Усюди розпускаються квіти, лунає спів та щебетання птахів. Весна дарує нам у повній мірі свою яскраву та живу красу. Мені дуже подобається ця чарівна пора року.