Ви розповідали нам про це минулого тижня. Ми вдячні мамі за турботу. Ти дуже влучно відповів на моє запитання.
ПОРЯДНА,ЧЕСНА І ДОБРА ЛЮДИНА,ТАКІ СЛОВА Я МОЖУ СКАЗАТИ ПРО СВОЮ ПОДРУГУ ТОМУ,ЩО ВОНА НАЙКРАЩА ЛЮДИНА . ВОНА ЗАВЖДИ ПІДТРИМАЄ МЕНЕ В ТЯЖКІЙ СИТУАЦІЇ. КОЛИ Я ІНКОЛИ ЩОСЬ НЕ РОЗУМІЮ,ВОНА ЗАВЖДИ ДОПОМОЖЕ,ПІДСКАЖЕ. ПОРЯДНА ТОМУ,ЩО ДОТРИМУЄТЬСЯ СВОГО СЛОВА. ЧЕСНА,БО МЕНІ НІКОЛИ НЕ БРЕШЕ. ДОБРА ТОМУ,ЩО В НЕЇ ДОБРЕ СЕРЦЕ . ПОВАЖАЙТЕ СВОЇХ ДРУЗІВ І ВОНИ ВАМ БУДУТЬ ВІДПОВІДАТИ ВЗАЄМНІСТЮ.
У нашому саду ростуть дерева різних сортів.
При дорозі росте дерево з величезною кроною.
Українська мова - мій улюблений предмет. Його важливо вивчати, адже той, хто не знає своєї мови, не може вважатися справжнім українцем. Мені цікаво виконувати вправи з цього предмету. Моя вчителька чудово пояснює матеріал, тому я знаю мову дуже добре.
Вивчаймо, шануймо, любімо українське слово, адже воно наше!
<span>Веселе літо згасло. Вересень зробився повноправним господарем у природі. Незвично холодно стає вранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше затягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ.
Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині.
Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом.
Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть.
У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. Настала золота осінь.
</span>