Хліб у моєму житті
Хліб у моєму житті, як і в житті кожного українця, займає дуже почесне місце. Кожного разу, коли я відрізаю собі окраєць духмяного хіба, я згадую про те, якою тяжкою завжди була праця хлібороба. Зі спогадів моєї бабусі я знаю, що мій прапрадід був селянином. Він пахав землю кінним плугом і жав пшеницю та жито серпом. Мені важко навіть уявити, як це тяжко - з ранку до вечора працювати у полі, під спекотним сонцем. Тому я розумію свою бабусю, яка мене малого сварила, якщо я кидав шматок хліба. Вона змалку розповідала мені про те, що хліб - це набагато більше, ніж просто їжа. Вона навчила мене поважати хліб, який, як каже відоме прислів'я, "всьому голова". Навіть тепер, коли працю хлібороба значною мірою полегшує техніка, особливе ставлення до хліб заишається нагадуванням про ті часи, коли кожна паляниця діставалася селянину тяжкою працею від світанку до заходу сонця.
1.Раніше почало вставати сонце,щиріще доглядати землю.
2.Коли від мене пересадили Петра,мені стало зручніше сидіти.
3.котики це найдобріші створіння на усій Землі..
4.Ширше розляглася лука,чутніше плескавсь та колисавсь Дніпро.
5.Василь Босий мріє про авіамотор,який дасть змогу нашим пілотам літати швидше,вище від усіх пілотів земної кулі.
У меня есть много любимых и нужных вещей, но больше всего хочется рассказать о школьном портфеле. Это — рюкзак. В нём я ношу книги и школьные принадлежности, но это ещё не всё. Самое интересное о себе может рассказать он сам: «Я — рюкзак. Нас много. У каждого из нас есть хозяин, которого по-настоящему мы узнаём первого сентября. От него зависит очень многое, почти вся наша судьба. Кому-то из нас везёт, кому-то не очень, а кому-то совсем тяжко приходится. Чтобы вы могли меня представить, я нарисую вам свой портрет. Я импортного производства, но это не главное, потому что душа моя — это то, что я ношу в себе. Это учебники, другие школьные принадлежности — пенал, тетради, ручки, линейка. Жизнь современного школьника тяжела. Это заметно по моему весу. Я тёмно-синего цвета, с множеством нужных карманов. Ну, а теперь самое главное — мой секрет. В этом году я иду на заслуженный отдых. Я горжусь своим возрастом — мне пять лет. До этого времени я никому об этом не рассказывал, так как хорошо выглядел. Но время берёт своё, надо уступать дорогу молодому поколению рюкзаков, а я ещё пригожусь для других целей. Спасибо хозяину за то, что он не пинал меня ногами, не катался с горки и сохранил в хорошем состоянии. Надеюсь, что мой преемник будет таким же прочным и добрым, как я».
1)Навчаючись у школі, я відвідував гурток авіамоделістів. Ознайомлюючись із цікавими моделями, я вивчав будову літаків. Згодом, набувши досвіду, сам спробував сконструювати модель. Як виявилося, ця робота вимагає зосередженості, акуратності, посидючості - саме цих рис мені часто бракувало
На роботу у фірму приймали лише тих, у кого була кваліфікація бакалавра.