Чому я люблю свою батьківщину
Чи є на землі щось краще ніж рідна земля?
Там де ти народився, прожив найкращі роки свого життя, серед лісу, біля стрімкої річки. В тихому місці, в хатині, де ти заснав під колискову котру найніжнішим голосом співала ненька... Де рідний татусь навчив робити перші кроки, і зробити першу справу. І якщо хтось запитає чи я люблю я скажу так... але в мене є ще краща, нова, і бажанна, туди я бажаю там мій Батько і Бог, а я Його дитя, і Він мене чекає. Може і ви хочете мати там батьківщину? Вона в рази краща за цю що ми зараз маємо, вона вічна... Бог хоче щоб ти мав теж там батьківщину, це просто, її можна отримати через Ісуса Христа котрий помер за наші гріхи і воскрес, а тепер з Отцем чекає кожного хто звернеться в молитві покаяння до Нього. Яка б грішна не була людина якщо вона звертається з покаянням Він прийме... Звернутися до Нього можна простою молитвою від всього серця: Боже будь милостивий до мене грішношо, прости мої провини і ввійди в моє серце, і будь моїм Батьком і Другом. Він обов'язково почує і прийме вас. Щоб розуміти більше про Бога і Його Сина, нове небо і нову землю читайте Біблію або Новий Завіт, і моліться до Бога, говоріть як вмієте, все кажіть Йому а Він зрозуміє і прийме...
Будьте благословені!
1) "Чарівна зимова казка" або "Снігуронька-чародійка"
2) Невимовна краса
3) Гордовиті дочки землі
4) Червоногруді снігурі
5) Занесена снігом хатина
6) Чари зими або "Чари природи".
І найменша іскорка зродить найбільший вогонь.Найліпший генерал-то мороз.Чим повніший колос,тим нижче хилиться.Досвід кращих поважай-збереш добріший урожай.Кривого дерева в лісі найбільше.Своя піч найліпше гріє.Дружба-найбільший скарб.
Голуби є символом любові й ніжності. Тому люди завжди з турботою ставляться до птахів сіро-голубуватого забарвлення, сподіваючись на добро й мир на планеті. Я дуже люблю годувати голубів, коли ми з батьками ходимо не прогулянку до парку. Всі вони різні, але одного голуба я запамятав дуже добре. А голуб був чудесний! Неякийсь собi там сивак копiйчаний, а такої чистої сiрої мастi, що, здавалося, хтось умисно, коли голуб був увесь чорний, узяв та рiвненько й дрiбненько поцюкав його бiлим. Тiльки кiнцi пiр’їн на хвостi та на крилах лишилися чорнi, як у чорнило вмоченi. Голiвка ж яка: малесенька, витончена, не кругла, а довгастенька! А дзьобик: це ж не дзьобик, а пташине зернятко, нiжне, рожеве… Шийка горда, не довга й не коротка, спинка ввiгнута, хвiст трубою, i пiр’їн уньому десь не менш тридцяти шести. А крила ж, видно, такi легкi та сильнi, як пушинку, тiло носять.
Ответ:
ті'тон'ка, вс'ого, сардел'ка