Я народився та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Ось такий мій рідний край.
Викладач-основа,
виклад-корінь,
ач-суфікс.
<span>1) Він що кішка: як ви його не киньте, всеодно на ноги стає.
2) Або ви, кумо, їжте борщ, а я буду м'ясо, а ні, то я буду м'ясо, а ви борщ.
3) ◦Як ви до людей, так і люди до вас;
4) Ти б, метелику, не дуже пишався, сам учора гусінню був!
5) Скажи мені, хто твій друг, і я скажу тобі, хто ти
6) Ти його в плуг, а воно тобі в луг.</span>
<span> </span>Ану вставай, чоловіче, третій півень кукуріче.
«А я вже перехватив».— «Як?». — «Та з'їв окраєць хліба, та дві паляниці, та два решета гнилиць».
Артіль міцна, як всі за одного, а один — за всіх.
Аршин на піджак, а два — на латки.
Багач! Його сусіда чотирма волами оре!
<span>Балакала-говорила сім мішків гречаного Гаврила.
</span>
Прекрасна пейзажна картина розгортається перед нами у вірші Т. Шевченка «За сонцем хмаронька пливе...» Побудований цей твір на казкових, легендарних мотивах, за якими сонце йде спати за море, а вкривають його, як мати дитину, хмарки. Але життя складне. Є в ньому зло, неприємності. Про це нагадує туман, що «неначе ворог». Сонце — уособлення тепла, світла й радості, туман же, навпаки, —у, темряви, небезпеки. Та людина має завжди вірити, що сонце зійде, прожене пітьму, обігріє, як мати дитину.<span> </span>
Г , перед і кожна пташка до рідних осель полетіла