Пісня в житті українців (календарно-обрядові пісні)
Пісні здавна допомагали нашому народу сформувати культуру та звичаї. Українці завжди щирі на пісні, усі життєві радощі та негаразди ми завжди супроводжували піснею. Коли чуєш українську пісню, одразу ж хочеться заспівати її разом і усіма, полинути думками у пісенний край.
Найстаріші пісні — це календарно-обрядові. Саме вони виникали у наших пращурів під час польових робіт, різних свят та як пояснення явищ природи, які були незрозумілі. Співи були пов’язані із календарними подіями. Кожної пори року виконувалися певні обряди у супроводі пісень. Тому і до цього часу збереглися пісні літнього циклу — русальні, купальські; осіннього — жниварські; зимового — колядки й щедрівки; весняного — веснянки.
Часто пісні супроводжувалися танцями або театралізованими діями, бо в кожну і них вкладено глибокий зміст.
Пісні завжди приносили радість і добро людям.
Я живу на материку який називаэться Эвразия
1.Ось іду я в лісі, так тихо, загадково, поринаю у незвіданний світ.
2.Сиджу я дома, роблю українську мову, старанно і каліграфічно виводжу кожну буковку.
3.Заснув я і бачу чарівний, невідомий мені світ сна.
4.У школі на уроці читання я навчаюся красиво і правильно читати.
5.На уроці музики нас вчать чисто і гарно співати.
ДАШ 20 балов я старался
Той, хто принижує оточуючих, ніколи не буде великий сам
Люди - не тільки біологічні, але й соціальні істоти. Ми всі живемо у соціумі, тому для будь-якої людини природно самостверджуватися. Дуже добре, коли людина самостверджується за допомогою дій, корисних для оточуючих та для суспільства у цілому - наприклад, досягає успіхів у творчості. Але, на жаль, є люди, які самостверджуються, принижуючи інших.
Зрозуміло, що це тупіковий, деструктивний шлях. Приниження інших не зробить таку людину кращою, тим більше великою, а якраз навпаки. Така людина отримує якесь збочене задоволення від того, що робить чиєсь життя гіршим. Чому люди це роблять? Напевно, тому, що принизити оточуючих легше, ніж стати кращим у чомусь і таким чином виділитися з натовпу. Виділятися розумом, знаннями та вміннями, успіхами у праці або творчості - все це потребує здібностей та неабияких зусиль. Людина, яка не здатна на щось конструктивне, до того ж не обтяжена вихованістю та совістю, може обрати "легкий" шлях до самоствердження, тобто буде самостверджуватися за рахунок інших. На мій погляд, це ознака дрібної, поганої душі. Великою така людина не стане ніколи.
Дійсно велика людина ніколи не відчує потреби образити або принизити когось. Велика людина взагалі не дуже зважає на те, що про неї думають інші і як вона виглядає на їхньому фоні. Її це просто не цікавить. Тому, якщо хочеш бути великою - або просто достойною - людиною, слід вибирати вірний шлях самоствердження.
