Незабудка (твір-опис квітки у художньому стилі)
Я дуже люблю квіти, їх аромати, яскраві пелюстки. Моя улюблена квітка — незабудка.
Яке ласкаве ім’я у моєї квітки. І сама вона прекрасна. П’ять пелюсточок, синіх-синіх, ніжніших від неба, а посередині знаходиться жовте сердечко. Незабудки не вигорають, не відцвітають, не тьмяніють на гарячому літньому сонечку. Цвітіння квітки, маленької, як нігтик дитини, м’яке, чисте, довірливе. Подивишся на неї раз — повік не забудеш. Адже у ній поєднані разом і краса, і простота, і вічність.
Як тебе не любити, Києве мій
Вийди, вийди, сонечко, на дідове полечко...
Ой вийди, вийди, та не барися, серденько Галю (Сонце низенько - народна пісня)
<span>Розпрягайте, хлопці, коні</span>
Очки схожі на темні сливи.
1. Стомившись, день схиливсь на плечі.
2. Перечекавши небезпеку він вийшов на вулицю.
3. Розплющивши очі над собою я побачила маму.
4. Сюди, за щастям я забрів.
5. Школярі навесні поїхали на екскурсію до Києва.
<span>Он там видніється село.
</span>Он гай<span> зелений похилився.
Он там мій будинок .
</span>