Ходить хмара,блискавками підперезана,над березами.
<span>ґава</span> [г А в а ], пава [п А в а], кава [к А в а], лава [л А в а], Сава [с А в а]. Я вам позначила наголос великою буквою, але напишите з малої, просто риску поставите зверху.
Якось теплим вересневим днем ми з друзями ходили до лісу. Припікало гаряче сонечко. Над нами світилося прозоре й чисте блакитне небо. Від подиху легенького вітерця шелестіло жовтогаряче листя.
Ліс стояв урочистий. Сонячні промінці падали на листя, створюючи гармонійну й святкову атмосферу.
Ми дуже старанно шукали грибів, але не знайшли їх. Мабуть, з причини того, що довго не було дощу й земля потріскалася та пересохла.
Скоро ми натрапили на кущі, які рясніли горіхами. Ми взялися збирати горіхи зі справжнім завзяттям. На жаль, ми не помітили, що за лісом причаїлася небезпека.
Страшний вітер налетів зненацька. Дерева захиталися. Вогняна сліпуча блискавка розітнула хмари. Ми розгубилися: бігти додому далеко, а лишатися в лісі небезпечно. Дощ полився, як із відра. Вітер шаленів у верхівках дерев. Здавалося, що майже останній осінній грозі не буде кінця
Ми дочекалися. Вітер вгамувався. Дощ ущух. Ми були мокрі до останньої нитки. Зате як радісно було нам іти по розмоклій землі, несучи повні кошики справжніх лісових
надеюсь оно
Прокинувся я рано - ранесенько, щоб застати бджілку вдома. А вона вже сиділа на квіточці перед своєю хаткою і вмивалася краплинкою роси.
Я підхожу до неї і кажу:
-- Привіт бджілко!
-- Привіт Мітру!
--Бджілко, допоможи мені, хочу мамі найкращі квіти подарувати, але не знаю які,-- попросив Мітру.
--Звичайно! Ось вибирай, які хочеш! Дивися на тюльпани,вони чарівні, правда? Або ромашки, вони білосніжні і прекрасні!
-- А може давай і троянди, і ромашки?-- запитав Мітру.
--Добре! Це буде просто чудовий букет.-- Тримай. -- сказала бджілка.
Мітру взяв букет ромашок і троянд, прийшов додому і подарував матусі. Вона була дуже щаслива!
Казковий вечір, вербна неділя, березовий сік.
