Мій твір буде буде про те, що друг справді “пізнається в біді”. Я розповім, як у скрутну хвилину мені допоміг мій справжній друг Максим.Якось улітку ми разом з Максимом каталися на велосипедах та заїхали на чужу вулицю. Раптом із-за рогу вискочила зграя собак. Вони всі голосно загавкали. А одна невелика “моська” навіть напала на мене, намагаючись вкусити велосипеда за колесо. Ми з другом довго не чекали, багато не розмовляли, а стали чимдуж крутити педалі та втікати звідти.Поспішаючи, я не втримав на повороті руля та впав просто на дорогу. Я боляче здер коліно об асфальт та забив руку. В цей час невеликий, але дуже злий собака майже наздогнав мене. Але Максим врятував мене від нього.Почувши грюкіт, Максим відразу повернув назад, зіскочив з велосипеда. Він вчасно встиг вихопити велосипедний насос та відігнав ним собаку. Пес ще довго лементував на всю вулицю, але мій друг погрожував йому насосом та не дозволяв наближатися. Собака врешті-решт вгамувався та дав нам спокій.Максим допоміг мені дістатися мого двору. Він і мого велосипеда доніс, хоча ще мав доправити додому свого. За все це я йому дуже вдячний.<span>Я написав цей шкільний твір саме про Максима, тому що він — вірний друг, найкращий товариш!</span>
-Привит,Миколко!
-Доброго дня,Вовчику!
-Ты,можеш мени допомогты з домашним завданням?
-Авжеж.Я завжды радий допомогати своим друзям!
-Добре.Тоди пишлы до мене.
-Ходимо.
У меня нет укр.клавиатуры.
<span> 1) Вітер січе в обличчя. Намело снігу. Важкувато стало жити на світі пташкам, що зимують у нас. Але вони не дуже журяться. Весело цвірінькуючи,хвилясто пролетіла зграйка жвавих красунів-щигликів,чижів і коноплянок. Помчали десь на лопухах, вільхаї чи берізках поснідати насіннячком. 2) А яке гарне деревце горобини! Ніби його прикрасили ,як новорічну ялинку. Чудові,спокійні червоногруді снігурі обсипали його і ягідками ласують. 3) До чого ж красиві пташки! Це наші зимові гості. Вони прилітають до нас гостювати та поласувати смачними ягодами горобин . 1,2,3-це обзаці</span>
Объяснение:
Наполегливість Томаса Едісона отримала своє відображення у його відомих словах: «Геній — це 1% натхнення та 99% виснажливої праці».
Вілсон, віце-президент та головний менеджер його компанії, сказав The New York Times після пожежі: «Єдине, що залишається, — зануритися в роботу і відбудовувати».
У своїй книжці «Перешкода — це шлях: вічне мистецтво перетворювати спроби на тріумф» (The Obstacle Is the Way: The Timeless Art of Turning Trials into Triumph) Раян Холідей пише:
«Бути зневіреним — нормально. Здаватись — ось що ненормально. Усвідомити, що ви прагнете залишити все, але натомість рухатись вперед дюйм за дюймом, аж допоки захопите неприступну фортецю, якою ви так прагнете заволодіти у своєму житті, — ось це наполегливість».
Дерти горло-Кричати
Розбити глека-посваритись.
Передати куті меду-<span>перестаратися</span>
