<span>Мороз [моро́з] мо - роз2 склади, 1-й відкритий, ненаголошений, 2-й закритий, наголошений.м - [м] - приголосний, дзвінкий, твердийо - [о ] - голосний , ненаголошенийр - [р] - приголосний, дзвінкий, твердийо - [о] - голосний, наголошений<u>з - [з] - приголо</u>сний, дзвінкий, твердий5 букв, 5 звуків</span>
Заєць — [за/йец'].
Перший склад відкритий [за-], другий — закритий [Йец].
Звуків п'ять, букв п'ять, але повної відповідності між ними немає:
йотована буква є позначає після голосного два звуки, а м'який знак не
позначає окремого звука, а тільки м'якість попереднього звука [ц'].
Голосні звуки: [а], [еи] (ненаголошений).
Приголосні: [з], [й], [ц'].
Приголосні: [й] — сонорний, [з], [ц] — шумні, з них [з] — дзвінкий
лйого глуха пара [с]), [ц'] — глухий (його дзвінка пара [дз']).
Приголосний [з] — твердий, [ц'] — м'який, [й] — завжди м'який.
У цьому слові є чергування голосного [е] з нулем звука: [зайец' зайц'а], так зване — випадне е
<span>Джерельна [джеирел'на]. У словi 8 звукiв, якi позначаються на письмi
10 буквами. Двi букви д i ж позначають один звук [дж], буква ь не
позначає звука, а позначає м'якiсть попереднього
приголосного, тому в словi букв бiльше, нiж звукiв. ïдок]
— приголосний, дзвiнкий, шиплячий, твердий; [еи] —
голосний, ненаголошений; [р] — приголосний, сонорний, твердий;
[е] — голосний, наголошений; [л'] — приголосний,
сонорний, мякий; [н] — приголосний, сонорний, твердий; [а]
— голосний, ненаголошений. У словi три склади: [джеи-рел'-на].
Перший склад [джеи] — вiдкритий, ненаголошений; другий склад
[рел'] — закритий, наголошений; третiй склад [на] —
вiдкритий, ненаголошений.</span>
Повiсть «Земля» висвiтлює одвiчнi проблеми — людини i землi, злочину й кари, батькiв i дiтей. Трагiчна iсторiя родини Федорчукiв — це новiтня iнтерпретацiя християнського мотиву братовбивства, хоч i написана за реальними подiями, що вiдбулися в с. Димка, де жила якийсь час О. Кобилянська. Цьому творовi притаманнi глибокий психологiзм та символiзм у розкриттi образiв. Так, Михайло i Сава — протилежнi психологiчнi типи. Марiйка та Iвонiка — уособлення цiнностей народності моралi, Сава i Рахiра — втiлення духовності і деградацiї, образ Анни передає трагедiю шляхетності;, чутливості; душi в жорстоких обставинах тогочасного сiльського життя.
Михайло Федорчук, син заможного господаря - парубок працьовитий, красивий і сильний, чесний та порядний. Його молодший брат Сава - людина слабкої волі, байдужа до господарства. Якщо до Михайла люди ставилися приязно, то Сава спілкувався лише з Рахірою. Все село знало її як пусту дівчину, що не цуралася навіть крадіжки. Втім, Сава, засліплений любов'ю, не хотів нікого слухати та під впливом Рахіри ставав із кожним днем гіршим. Єдине, що Сава робив із задоволенням - виходив у поле та стріляв зайців і горобців.
Отже, Михайло був єдиною надією батьків, лишалося тільки дочекатися, коли він відбуде службу в армії. Але одного ранку, коли Михайло перебував у відпустці, його знайшли вбитим у лісі.
Не важко здогадатися, що вбивця -- Сава, втім, прямих доказів цього немає. Можливо, такі докази можна було б знайти, але батько Сави, який першим здогадався, хто є вбивцею, знищує та замовчує всі докази. Підкорившись батьківському інстинкту, Івоніка та Марійка Федорчуки намагаються врятувати свого тепер уже єдиного сина.
Які ж мотиви спонукали Саву вбити свого рідного брата? Як і в біблійній Книзі Буття, головний мотив - це заздрість. Сава хотів за будь-яких умов одружитися з Рахірою. Батьки погрожували йому, що в такому випадку він не дістане землі. Виходило, що вся земля заможної родини Федорчуків належатиме Михайлові? Сава, хоча спочатку й був байдужим до землі та праці, відчув смак до господарства, поки Михайло перебував в армії. Він не хотів ані покинути злодійку Рахіру, ані лишитися без землі. До того ж, і Рахіра ставила свої умови: вийде за Саву, тільки якщо той буде мати землю.
Сава бачив лише один вихід - убити Михайла, свого рідного брата.
отягом довгого часу зміна ціннісних орієнтирів має колосальний вплив на мовленнєві і мовні процеси, що набувають нового і нового характеру. Важко оцінити ці зміни, зокрема, якщо говорити про таке явище в українській мові як сленг. В основному це поняття асоціюють з молоддю. Чому ж наша українська молодь використовує сленг? Можна виділити декілька причин. Часто у спілкуванні використовують сленг не тільки, щоб повідомити якусь інформацію, але також для висловлення своїх ідей, світобачення, певним чином виразити свою особистість. Крім того, сленг може виступати способом влиття в колектив, бути сприйнятим «своїм» у тій групі людей, з якою відбувається спілкування. Значну кількість сленгових висловлювань в українській мові можна почути під час спілкування окремого кола людей. Це створює емоційну атмосферу, зближує їх між собою та дозволяє коротко, невимушено виражати своє відношення до подій чи явищ, що обговорюються. Сленг також може виступати в якості опису різних ситуацій та вражень в іронічному плані.
Сленгові слова в українській мові спостерігаються в різних сферах життя. В цілому можна стверджувати, що існування сленгізмів, які, по суті, є невід’ємною складовою будь-якої мови, доводить, що мова залишається динамічною системою, яка постійно живе і розвивається. Слід зазначити, що в переважній більшості випадків, коли мова йде про молодіжний сленг, люди звертаються саме до тих лексичних одиниць, які є стилістично зниженими, класифікуючи їх як такі, що «засмічують мову». Але питання про те чи є це дійсно так, для кожного залишається відкритим.
Називний Родовий Давальний Знахідний Орудний Місцевий Кличний
"Нізіщо у світі я не вдягну цей шарф!" - сказав Андрійко і закрив двері.
"Принаймні я помила посуд, а ти, що зробив?" - спитав у брата Оленка.
На стенді школи висіло оголошення на набір у танцювальну группу і написано "Запрошуємо всіх зацікавлених"
