<span>Сулейман І, син Селіма І Грізного (Явуза), був одним з найвідоміших турецьких султанів. В Європі його звали Пишний, а в Туреччині —Кануні (Законодавець) — за створення зводу законів, спрямованих на захист інтересів феодалів і закріплення селян за їхніми земельними ділянками, які належали поміщикам. Фактично це було введення кріпосного права.</span>Спочатку — наложниця, Роксолана стала великим коханням султана. Сулейман адресував їй свою любовну поезію (султан був поетом і писав під псевдонімом Мухіббі).У гаремі, званому Бабус-сааде, тобто «Брами блаженства», Роксолана отримала за гострий язик<span>і розкотистий сміх прізвисько Хуррем, що означає «Та, що сміється».</span>
Вот, я думаю, возможно так.
Потому что веселые стихи несут нам хорошее настроение,и передают эмоции автора
Слова вірша звернені до кожної людини, що була сучасником поетки, і до сьогоднішніх сучасників, наших з вами. І тоді приходить розуміння, що у рядках цієї поезії зашифрований заповіт людини, яка знесла на абсолютно добровільну Голгофу неймовірний тягар національної долі підкреслений український патріотизм і утримала його. Найважливішим для Олени Теліги було прагнення донести і показати співвітчизникам істинну любов до Батьківщини, пробудити і їх серцях такі ж почуття, наповнити їх серця бажанням присвятити своє життя Україні.<span>Тому вірш "Сучасникам" є моральним заповітом кожному українцю.</span>
На мою думку значення історичної пам'яті для кожної людини полягає в тому, що речі з рідного краю завжди нагадують хто ти є, де б ти не знаходився, навіть запах лози може нагадати тобі про свою сім'ю. Важливо не забувати звідки ти і не потрібно шукати кращого місця, а ніж свій рідний край, адже степи та гори, квіти та траві, люди і звірі найкращі там де ти народився, бо як кажуть: "Де народився, там і пригодився". Люби свою неньку та рідну країну!